Місто спить... беззахисно і непорушно... а час біжить, як злива по моїм вікні... хтось чекає на диво... хтось проклинає чекання... хтось втрачає надію... а хтось зітхає ввісні...
Читати більше

Лежу в страх якій гарячій ванні і чекаю, доки мама принесе картоплю пюре з закритим на зиму салатом...
Читати більше

Глибина днів поглинає мене і тягне до низу... відчуваю себе заблукалим судном, капітана якого вбили пірати і мене несе вітром і хвилями невідомо куди
Читати більше

Найбільшою твоєю бідою є те, що ти підсадив мене на себе як на нічні посиденьки онлайн, а моєю найбільшою бідою є те, що ніяк не можу з цим зав'язати... стільки хочеться тобі написати, але знаю що все це назавжди залишиться в архівах моєї пам'яті і ніколи не попаде тобі на очі...
Читати більше

Дні котились намистинами розірваних коралів, а в руках залишалась лиш біла нитка... коли втрачаєш по трохи, то цього майже не відчуваєш, як не відчуваєш прихід застуди, чи чогось глобальнішого...
Читати більше

Мною завжди керує цікавість зустрітися з тими, хто, на жаль, помаленьку відходить; є містична потреба зазирнути у той давно минулий час, розпитати свідків великих подій минулого про їхню життєву працю, традиції сімейні і громадські. Ці елегантні пани і пані народжені на початку або в середині минулого століття, коли тільки закладалися цеглини у будову власної держави, а потім боронилися її стіни
Читати більше

Понад чотири місяці українець живе, отруєний тугою, гнівом, нерозумінням, часто - люттю на події на Батьківщині. Така зашкалююча доза закатовує серце: найменші і великі радощі зараз здаються недоречними, невчасними та й не потрібними, адже ТАМ загинули наші люди, багато гризуть від болю простирадла на лікарняних ліжках, вдивляються у рештки безповоротно видалених кінцівок , жахливі шрами...
Читати більше

Поезія
Читати більше

Як громадянин, якому не байдужі духовні, культурні, моральні, ідейні та історичні цінності -фундаментальні стовпи великої української родини, - задумуюсь, що нині небезпечніше: відкрита агресія чи пасивність певної частини суспільства, якій однаково хто прийде і керуватиме країною, чи агресивність проросійських екстремістів і свідомі ворожі дії тих, хто їх підтримує?!
Читати більше

ковбаса начинена кашою або червона гуля на голові індика...
Читати більше

Вступ до перегляду фото зі свята.
Читати більше

Дивлюсь на твої руки... бо просто не можу на них не дивитись, бо просто не можу відвести очі кудись вбік.. дивлюсь немов примагнічена, ти щось показуєш руками у такт своїм словам, ніби граєш ними музичний супровід, ніби пишеш ноти на невидимих листочках...
Читати більше

Коли прийде вечір я буду багато думати.. я завжди багато думаю ввечері... я завжди пишу саме ввечері... я завжди читаю найохочіше ввечері... завжди хочу їсти лише в вечері...
Читати більше