В'ячеслав Гук. ЛИСТ ІЗ РІО

22 квітня 2014
В'ячеслав Гук
ЛИСТ ІЗ РІО
 
Вірі Вовк
 
З поштової скриньки – лист, чекаєш на котрий:
9 жовтня 2000-го року, Ріо…
За вікнами – клен, наче вмочений в жовту вохру,
на конверті наліпка «prioritario» – зліва.
 
У вестибюлі, внизу, – великий закурений фікус
і натовп рухливий, як військо царя Менелая,
дівчинка з білим пацюком, що не має віку,
і сонячна смуга, яка мармур підлоги крає.
 
Заслугою стає кожне мовлене слово,
що є птахом, каменем, ядром гармати,
зерном, звільненим од полови,
пострілом, який роблять солдати.
 
Так землемір здійснює давній намір –
і в землю пухку – встрягає чобіт.
Поле, що пам’ятає гамір
перших граків, – значно щиріше родить.
 
Із двох полюсів, із двох голосів – вагоме
переконання у мозку, сльози в очах – площина,
на котрій – колір вапна, калюжі, сукна, вагона,
питво для хворих із лікарні Блаженного Августина.

В’ячеслав Гук, зі збірки «Кримські елегії», 2013.
 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Він не приніс жертви на вівтар любові, але данину дружбі віддав сторицею
Так сталося, що першим словом, колись прочитаним моїм п'ятирічним сином на книжковому корінці, було слово "Бу-а-ло". Слово було зовсім новим, і він запитав: "А хто це?" І дійсно, хто він - сучасник ХVII століття - Нікола Буало?
Читати більше