Факт: пірографія увійшла в наше життя. Під яким кутом розглядати її?
Як новий акцент у світовому художньому процесі, свіже творче явище, оригінальний спосіб пластичного розв’язання художнього задуму? А, може, це еволюція рисунку, трансформація графіки, перехід її з однієї форми в іншу – більш складну, гармонійну часом аскетичну в гаммах? Яку би нішу в сучасному образотворчому мистецтві історія не відвела пірографії, в полі якого кола інтересів (з точки зору теорії мистецтва) ми б її не розглядали – серйозні доробки в цій царині дозволяють легко визначати їхню приналежність до жанрової систематики, впізнавати їх "сюжетний код", тему (як безпосередній об’єкт художнього зображення).
Звичайно, що не митець, то інші як ступінь вираження, бачення, діапазони технічних прийомів, так і інструментаріїв з частини художнього процесу втілення ідеї на "полотні" (йдеться про дерев’яну площину).
Мушу підкреслити, спектр можливостей креативного підходу до творення різножанрових тем дуже широкий: тут, на мій погляд, багато залежить від досвіду митця, його неординарності, схильності експериментувати, шліфувати техніку випалювання і рівень базових (художніх) знань. Важливо, що високої професійності на перших порах в цій техніці у художньому вираженні досягнути важко. Якщо якогось дня художникові раптом захотілось взяти в руки пірограф, керуючись професійними якостями живописця а чи графіка, спробувати попрацювати в цій царині – виявиться, що не так просто "творити вогнем". Отож потрібні технічні навики, знання матеріалу (деревини).
Нині можна перелічити на пальцях митців, які опанували складний процес створення різнопланових, різножанрових, повноцінних високохудожніх творів. Сам електровипалювач взяв до рук під час строкової служби у війську. В 70-х популярними були сюжети з відомих мультфільмів, різноманітні ліричні образи, журавлі…Все те, що виходило, кваліфікував би як декоративні речі, сувеніри, де випалювання здійснювалось "по контуру". Окрім ліній грубих штрихів, домінували чорні "пропалені плями". Робилось все на фанері, тонких дерев’яних щитах, чистих кухонних дощечках. Як такого терміну "пірографія" на слуху не було.
Як формувалось моє бачення свого стилю, пошуку нового? По-різному. Пробував сили в ілюструванні друкованих видань, газетних публікацій. Чимало корисного почерпнув в студії українського корифея-живописця – львів’янина Володимира Патика. Його поради мені дуже знадобилися в пірографії. Зокрема, в баченні композиції, гармонії чітких ліній і акуратних штрихів. Поступово переходив до складніших сюжетів. Випробував максимум можливостей вогняного "пера". Експериментував й з "полотном", брав різні породи заготовок: з тополі, липи, кедра, смереки. Оздоблював розгортками тематичних творів дерев’яні вази, точені тарілки. Виходило ефектно. Свіжо.
Іноземні туристи охоче купували. Виготовити багато таких сувенірів не вдавалося, а повторювати не хотів.
Чергову сходинку в пізнанні цієї "магічної" графіки долав напруженою роботою, ночами. Експериментував в досягненні узгодженості штрихів і ліній, тонких і насичених. В 90-х зосередився на біблійній тематиці. Не просте завдання вимагало додаткових знань, спонукало звернутись до канонів іконопису. Заодно і техніки малювання пірографом Богородиці, Ісуса Христа. Не все вдавалося витримати у задуманому ключі. Рвалася "канва", бракувало якогось балансу… Застосовував різні способи: точкування, пропали "слід в слід"…
Тільки два роки тому відважився розпочати працю над створенням копії всесвітньовідомої "Джоконди" Леонардо Да Вінчі. Майже 3 місяці кропіткої роботи, яка перевернула з ніг на голову деякі постулати, якими слугувався. Обличчя Монни Лізи довелося робити вперше за не апробованим технічним прийомом. Дуже хотілося досягнути стовідсоткової схожості, а ще – загадковості її погляду… Наступним був портрет Папи Римського Івана Павла ІІ. Копія відомого твору роботи відомого живописця Себастьяна Кончи "Мадонна з дитям, що спить".
Сьогодні в моїй пересувній експозиції налічується понад 30 авторських робіт різного жанру, тематики. Багато авторських творів у поціновувачів з Росії, Польщі, Канади, Німеччини. Сьогодні готовий до найскладніших завдань у техніці пірографії. Виробив свій стиль, маю маленькі "секрети". Тож роботи нагадують старі світлини в коричнувато - темній гаммі.
На завершення: працюю стареньким пірографом. А змінні накладки (не використовую заводських) виготовляю сам. Роблю їх і формі копитця з різнотовщинної електроспіралі.
Богдан Пилипів
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
Ліля Колісник
