Конец августа и начало осени. В это время в природе происходит, так сказать, ротация пернатого населения. Кто-то прилетает, кто-то улетает. Так и на нашем поселке: потянулись домой из теплых и не очень краев, нагулявшиеся, загоревшие беженцы, хвастающиеся трофеями в виде надаренного сердобольными жителями соседней принимающей страны.
Читати більше

Мені потрібне зоряне небо, його галактики. Я розселив би по них свою душу і втілив би в безлічі чарівних світів, мені потрібен цей Всесвіт...
Читати більше

Как только у нас в приграничье установилось относительное, по меркам войны, затишье, люди начали возвращаться и в город, и в села, и к жизни. Вот и наши поселковые молодята решили использовать безосколочную погоду для проведения свадьбы.
Читати більше

Вам не здається, що в десь в середині людини є щось хибне, непевне, що вимагає праці, долання, зусилля? Це можна було б назвати похибкою, яку треба спочатку прийняти, усвідомити, а вже згодом працювати на зміну... Один із проявів запропонований нижче. Що ж воно таке - похибка?
Читати більше

Здравствуй! Я не знаю, как к тебе обратиться. Ты мне не сестра, у нас нет общей родни, не подруга. Мы никогда с тобой не виделись, но я знаю тебя, и то, что ты есть. Я увидела тебя в глазах твоего сына. Нет, нет, не пугайся, с ним все нормально.
Читати більше

Весни не мав я і не мав я літа. Та й осінь стріну не в своїм саду. Війна... Війна не десь на краю світа. Війна в краю, до болю що люблю.
Читати більше

Иван Антонович, Петр Иванович, Илья Петрович, и Борис Борисыч отмечать день рождения Борисыча начали в его мастерской чуть заранее, ну, чтобы организм подготовить, разогреть. В самый разгар разогреву Иван Антонович запереживал, что, мол, не все в порядке, газоны-то постригли, бордюр подвели, хаты намарафетили, а сами, сами не стрижены. Тут все и началось...
Читати більше

Август, а на Донбассе зацвели каштаны. Может быть к миру? Не надо войны, мин, окопов. Сады сажайте. Урожай собирайте. Ах, как прекрасен Луганск был до войны, в абрикосовой дымке весной: белоснежный, невинный, невесомый, как вальс. А кто-то взял, да и прервал эту мелодию. Для чего?
Читати більше

Ти йшов, як Він, смиренно так ішов, свого Хреста ніс на свою Голготу. В глибоких ранах запеклася кров під камуфляжем, що змокрів від поту...
Читати більше

Сколько помню дядю Славу, он всегда моряк. В тельняшке, широк и коренаст, с гармонью и хорошим настроением. А галантен, ох, как галантен. Оказалось дядя Слава, Вячеслав Андреевич Кочетов, турбинист "К-19". Вот откуда и любовь к морю, и бескозырка, и тельняшка, и что-то уверенно-мужское, что несмотря даже на почтенный возраст, бросается в глаза, особенно женские.
Читати більше

Направо і наліво користуючись Вікіпедією і науковими статтями в мережі, безліч цінителів з насолодою вдихають запах друкарської фарби і проводять виділений на відпочинок час в компанії з живим носієм мудрості. Казати таким людям про непотрібність того, що приносить задоволення, безглуздо, так само як дитину запевняти в тому, що давно бажана іграшка - марна трата грошей.
Читати більше

Я всегда думала, что на войне, самое страшное, это взрывы, выстрелы, бой. Оказалось-нет. Самое страшное на войне, это-война. У нее много граней, острых, как края сколотого гранита, они режут, быстро, не всегда заметно, но всегда очень глубоко и больно. У нее много острых когтей, которыми она рвет свои жертвы.
Читати більше

З чого починається солідарність у суспільстві? Мабуть, більшість зійдеться на думці, що з людини... І власне в цьому найбільша складність, бо потрібно почати із себе... Визнати, спробувати, діяти - чи готові?
Читати більше

Війна. Чи завжди вона однакова?
Читати більше

Оновлення країни неможливе без розвитку літератури. Мають з'являтися нові літературні напрямки, зі своїми світоглядами і світобудовами. Потрібно щоб формувалась культура сприйняття філософського і мистецького розмаїття, що унеможливить виникнення чергових тоталітарних систем. Новий літературний напрямок - некстмодернізм має за мету розширити культурний простір України...
Читати більше

Поезія
Читати більше

"І весь світ буде дивитися мені у вічі..." У певний момент часу кожен із нас відчуває його - соціальний тиск. Коли слово, думка, часом навіть погляд ранять - бо прагнуть чогось, у чому певності немає... Весь світ наче вимагає конкретики... Але чия це конкретика?
Читати більше

Поема
Читати більше

Вони здатні перевернути вашу свідомість і дійсно можуть змінити ваше уявлення про світ і місце людини в ньому. Ви готові до цього?
Читати більше