Мистецтво харчування, або "Їжа і філософія"

Замість преамбули

Цими днями в одному з київських кінотеатрів пройшов фестиваль короткого метру про їжу Food Film Days. Так, колись потрібно було вигадувати мелодраматичну історію для фону, щоб тема приготування та поглинання гастрономічних вишуканостей не набула масштабу самоцілі. Пригадую такі чарівні кінороботи, як "Джулія та Джулія: готуємо щастя за рецептом", "Неперевершена Марта" та її менш вдалий голлівудський ремейк "Смак життя", - там їжа та препарування її інґредієнтів набуває ознак мало не найвищої радості життя. Тепер же автори стрічок foodstuff-тематики вирішили зосередити увагу глядачів на суто кулінарному мистецтві, приправивши свої доробки суміжними темами, як-от: процес смакування їжі, гастрономічні вподобання представників різних національностей, проблема глобалізації на фоні повального захоплення їжею швидкого приготування, що стирає відмінності між кулінарними традиціями різних народів та країн тощо. Хотілося переглянути щось таке, де їжа є константою, величиною, на якій зосереджена вся увага, де не відволікаєшся на пертурбації в особистому житті героїв, що своїми сентиментальними полілогами переривають заворожуючі маніпуляції з провізією, яка згодом має перетворитися на фуд-шедевр.
 
Коли надивився на естетично довершений процес елегантного приготування-дегустування-смакування, то хочеться якогось бекґраунду, тобто знань закономірностей, за якими ті чи інші традиції їжесповідання (пардон за мною вигаданий неологізм) виникли та культивувалися протягом років та навіть століть. За всіма законами "співпало", цілком випадково я натрапила на видання від справжніх знавців кулінарної індустрії, що мало назву "Їжа та філософія" авторства Фріца Олгофа та Дейва Монро. Яскрава та "соковита" обкладинка так і просилася в руки, тому я не зволікала.

Ритуал прийому їжі – це акт пожертвування часом заради насолоди смакування кожного шматочка приготованої страви, задоволення свого потаємного потягу до снобізму та аристократизму. Погоджуся, іноді часу дійсно не вистачає, щоб перетворюватися на живе втілення сцени з вікторіанського роману, де "перше, друге, третє, десерт", ще й потеревенити встигають. Але, як казав професор Преображенський із Булгаківського "Собачого серця": "Успевает тот, кто никуда не спешит". До речі, опис трапези згаданого персонажа з доктором Борменталем заслуговує на окремий коментар, але про це іншого разу.
 
Тек-с, про що це я… Ага! Усім відомо, що такі нації, як італійці та греки, мають слабкість до якісних та смачних страв, що передалася, мабуть, на генетичному рівні. Подорожуючи землями колишньої Еллади, відомий за кордоном публіцист Тобаяс Джоунс у своїй книзі "Потаємне серце Італії" відзначив, що до країни Вічного міста потрібно приїхати заради таких речей: архітектури зруйнованої імперії, католицьких храмів, футболу на рівні національного надбання та, само собою, смачної їжі. Брускетта та фріттата, тірамісу та пана кота, не кажучи вже про традиційні піцу, спагеті та лазанью, - стали майже синонімами страв, які кожен має скуштувати у своєму житті, але саме в інтерпретації італійських кухарів. Знаючи історію Римської імперії та її сусідки – Стародавньої Греції, що стали колискою епікурейства та гедонізму як течій, що прославляють потурання людським насолодам, стає цілком зрозуміло, звідки мешканці країн на березі Середземного моря взяли моду кидати справи на півдорозі, вмощуватися на зручній канапі, смакувати вишукані наїдки та запивати їх вином, втративши лік часу.
 
Перелік інших корисних книг про мистецтво харчування

Звичайно, описані мною роздуми на тему еллінів як фундаторів течії "їжа – самостійна культура" - це лише верхівка айсбергу тем, порушених у книзі. Статті та есеї, написані інсайдерами кулінарної індустрії, тематично згруповані за розділами "Перекуски. Їжа в культурі та суспільстві", "Перша страва. Критика вподобань і їжі", "Друга страва. Їстівне мистецтво та естетика", "Десерт. Харчування та етика" та "Десертне печиво. Вітання куховара". 

Крім того, автори цього збірника філософських роздумів на тему культури їжі приділили увагу питанням вегетаріанства як соціального феномену. Відмова від м'яса – це не лише поза людини, що хизується власною гастрономічною "охайністю" та екологічно відповідальним стилем життя, адже відомо, що вегетаріанство – це не лише питання їжі, а й ставлення до себе як до часточки природного світу. Тут питання стоїть гостріше, і даються причини того, чому людина прирекла себе на м'ясний целібат.
 
Видання, покликане пробуджувати апетит та радувати око, - унікальна книга-сандвіч від польського фотографа та художника

Повага до свого раціону – це не лише насичення його низькокалорійними стравами рослинного походження. Чомусь і досі європейські ресторани, що мають тризіркову акредитацію Мішлен, подають трюфелі з калорійністю 345 Ккал на вечерю, ігноруючи рекомендації дієтологів, котрі попереджають про шкоду від вживання грибів у другій половині дня, навіть якщо вони мають статус лакшері. Але це не привід накидати у свою тарілку кілограм трюфелів, залити їх соусом із 33 інґредієнтів та запити все це Chateau Cheval-Blanc 1947-го року розливу. Наслідування рецептури високої кухні із сімейним бюджетом у 5 тисяч гривень також може зашкодити вашому психічному здоров'ю, не кажучи вже про шлункові розлади на фоні вживання екзотичних страв у недолугому виконанні. То що ж автори "Їжі та філософії" радять у випадку, коли долучитися до вишуканої культури приготування та споживання їжі хочеться, але коштів та часу, щоб втілити благородні плани, - катма? Аби зберегти інтригу та заохотити читачів ознайомитися з книгою, не буду розкривати стратегічну таємницю.
 
Інформаційне прищеплення звички збалансовано та відповідально харчуватися необхідне не менше, ніж якісне оновлення асортименту магазинів та торгових точок для масового споживача. Недарма мудрі люди кажуть: ми те, що ми їмо. Автори "Їжі та філософії" не зовсім погоджуються з цією тезою і від себе додають: ми те, що їмо, як ми це робимо та з яким настроєм приступаємо до прийому їжі.
Культурно харчуватися – це тренд. Не лишайтесь осторонь цієї тенденції, адже це не лише модно, але й корисно!

Eat, Think, and Be Merry