Можна охрипнути, якщо переказувати все те, що вже сказано про класичну паперову книгу і заміну її здобутками невпинного прогресу. Тільки чомусь видавництва продовжують ті книги видавати, тисячі людей – чекати на щось нове і неординарне, а письменники – невтомно прагнути саме друкованого свого дітища. Направо і наліво користуючись Вікіпедією і науковими статтями в мережі, безліч цінителів з насолодою вдихають запах друкарської фарби і проводять виділений на відпочинок час в компанії з живим носієм мудрості. Казати таким людям про непотрібність того, що приносить задоволення, безглуздо, так само як дитину запевняти в тому, що давно бажана іграшка – марна трата грошей. До речі, не надто і дешево зараз поповнювати домашню бібліотеку новими виданнями. Тим більше людям, які цілеспрямовано обирають літературу не для широкого загалу.
Під літературою для загалу мається на увазі продукція кількох категорій.
На першому місці, звісно, книги для дітей. Не проходять повз турботливих батьків жахастики психологів, які час від часу розповідають про шкідливість комп'ютерних методик навчання, ігор та іншого. Якщо говорити відверто, то книготоргівля як така виживає на посібниках для дошкільнят. Будь-яка мама викладе з кишені чи не все, що має, аби дитя росло розумним і "не жило тоді так, як ми". От і малюють дітки по клітинках, штудіюють різноманітні букварі і абетки, математику і логіку. Логіка, до речі, сьогодні актуальна, як ніколи. Певно, відчуває пострадянське покоління в собі якусь певну алогічність. І намагається вберегти від неї своїх кровинок.
Поряд з навчально-розвивальною літературою для дітей панують казки. З мінімумом тексту і якомога більшою кількістю ілюстрацій. Це справжній рятунок для книготорговців, особливо в передсвяткові дні. Міцно у нас в голові сидить штамп: "книга – найкращий подарунок". Звісно, дитя може сто разів бажати якусь дивацьку іграшку, привезену з Китаю і дбайливо покладену в магазині на найнижчу поличку, щоб безпрограшно – маля ж як побачить, то проситиме з усією затятістю. Але дорослим краще знати, що треба для формування людини з малого створіння. Казки здебільшого друкуються на дорогому папері, тому й ціна на такі книжки часто вища за припустиму. Та хто з нас рахує гроші перед святами? Тут, до речі, важливу роль відіграє оте загальнопоширене "щоб краще, ніж у сусіда". Бо завтра ж син чи донька побіжать хвалитися друзям. Така вже природа людська – бути бодай на щабель вище когось хоч у чомусь, хай і в своїй уяві. Тут уже боротися нема сенсу, як є.
Майже завжди в книгарнях середнього ґатунку є полички зі спеціалізованою літературою для людей, які сподіваються, що прочитавши про "десять кроків до успіху" стануть успішними, а після детального вивчення праць Наталії Правдіної чи Дейла Карнегі – впевненими у собі елементами суспільства. І стануть мільйонерами, вивчивши поради з однойменної книжки. Це вже продукція для дорослих. Хай називають їх, тих дорослих, як хочуть, засуджують за непевність і дитячі комплекси, а підприємцям з того зиск гарний. Зневірених у собі щодня більшає, та й самі продавці, як чесно, сподіваючись на покращення фінансового стану, пишуть Всесвіту листи і слухають рекомендовані мантри. Можна сказати, що багатьом це навіть допомагає в роботі зі своїм "я" і налагодженні гармонії з оточуючими. І хай собі десь в закутку свідомості ворушиться сумнів, що причини успіху криються зовсім не в кількості прочитаних рекомендацій і їх змісті. Головне, що люди в те вірять.
Зустрічала колись одну цікаву бізнес-леді, яка використала вже всі можливі способи для того, щоб на плаву лишитися: від безвідсоткових кредитів для малого бізнесу, які все одно тягли за собою хвости у вигляді тих же відсотків і пені, - і до паралельного працевлаштування. Вона навіть примудрилася в магазині посадити продавця-книголюба, такого ще в провінції спробуй вишукай, але мантри і все таке… Одним словом, не сплачуючи стабільної зарплати і навіть не ставши офіційно роботодавцем, заангажувала людину, яка погодилася щодня ходити в книгарню і сидіти там за ідею. А це, погодьтесь, дуже вигідно при сплаті податків. Так от, про намагання цієї дами розгребти навалу фінансових проблем. Одного разу, уже майже зневірившись, вона написала на папірці суму боргу постачальникам (так-так, книги – один з різновидів товару, що даються під реалізацію з умовою сплати до чотирнадцяти днів) – і хутчій запхала її в посудину з харчовою содою. "Погасила", так би мовити. Тому подібна спеціалізована література для розчарованих у чомусь – не тільки запорука для постійної зайнятості психологам, а ще й потрібна штука. До речі, борги підприємиця таки сплатила. Правда, за рахунок паралельної зарплатні на паралельній роботі і доброті постачальників, які за принципом торгівельних стосунків і самі в боргах по вуха були. Та баночку з содою вона пам'ятає краще, аніж власні старання.
Та щось ми надто далеко зайшли від розмови про саму книгу. Нагадаю, вона жила, живе і буде жити. Бо є ще бойовики, детективи і любовні романи з напівоголеними красунями на обкладинках. Бойовики (твори про праведну боротьбу зі злом за допомогою зброї або кулаків) додають войовничого духу чоловікам, які не реалізувалися як сміливці й не осягли всіх принад комп'ютерних стрілялок. Вони час від часу намагаються відродити в собі закладені природою інстинкти бути захисниками всього оточуючого, особливо в періоди самокопань і депресій. От і набираються міці чоловічої, уподібнюючись героям. Про детективи не варто навіть говорити багато: тут завжди купа читачів обох статей. Головне, щоб крові більше і максимум перипетій в розслідуваннях. Щодо любовних романів, то тут все просто: розходяться швидше, ніж бойовики і детективи разом узяті. В усі часи існували жінки, незадоволені роллю берегині сімейного вогнища. Сьогодні їх тільки більшає: безробіття, чоловіки-п'яниці і просто половинки, зомбовані щоденними турботами про харчі. Жінка не може не бажати романтичних зізнань і побачень при свічках. Тому, не маючи змоги прожити це в реальному житті, поринає в описи жіночих доль різного ґатунку, поглинає з романами життя за життям і хоч на часинку в день забуває про свої негаразди.
Ще один засіб виживання книготоргівлі на сьогоднішній день – навчальні посібники. Тут Міністерство освіти і культури щороку допомагає заробити і видавцям, і власникам книгарень, без кінця і краю змінюючи шкільну програму та вимагаючи від викладачів навчати за новими методиками. Посібники – цілий кладезь доходів, адже тут і методична література, і атласи, і контурні карти для учнів, робочі зошити на кожен предмет, тощо. Скільки б не обурювалися вчителі, а всю зарплатню першого місяця навчального року мусять витратити на усілякі демонстраційні матеріали і плани-конспекти уроків. Скільки б не плакали батьки, а діти несуть в портфелях усе, потрібне для навчання.
Тому книготоргівля житиме. Коли продати усе вище перелічене, цілком можливо раз на рік запропонувати щось і читачу вибагливому. Щоб заповнити бодай одну поличку для покупців-книголюбів, коштів вистачить. Просто таким покупцям треба гартувати терпіння і дочекатися новинок. Хай ті новинки вже й прочитано давно в мережі. Вподобане видання завжди хочеться мати в друкованому варіанті. Тим більше, період очікування можна завжди скрасити пресою, яка рясніє новинами, плітками і купою всякої всячини.
Але коли вже надто довго чекаєте – є інтернет-магазини. Це так, про всяк випадок. Якщо й не дочекаєтесь. Бо книгарні зараз не витримують податкового тиску і припиняють існування, звільняючи приміщення для кафе, барів і продуктових магазинів. Як відомо: книга – книгою, а голод не тітка.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
