Михайло Блехман: "Україна для мене понад усе"

Часто-густо замислююсь: як почувається людина, яка виїхала з України багато років тому? І живе навіть не в іншій країні, а в іншій півкулі? А коли ця людина – письменник? Чи отримує він підтримку від колишніх співвітчизників? Чи цікавляться долею митця в Україні?

Питань купа, а чи можу отримати на них відповіді... Перша спроба була вдалою – вдалося сконтактувати з членом НСПУ Оксаною Маковець із США. Зараз на зв'язку письменник Михайло Блехман з іншої країни американського континенту – Канади.

Пане Михайле, скільки років тому Ви покинули рідну землю? Це особисте чи довелось у справах?

Ми – дружина Надія, доньки Оля й Марина та я – приїхали з Харкова до канадського Монреаля влітку 1998 року. Рішення було суто особисте. В той же час, не можу сказати, що я покинув Україну, бо вона – у мене всередині. Тобто ми з нею фактично не розлучалися й ніколи не розлучимось.

Кажуть, з роками спогади тьмяніють. Це правда?

Зовсім ні! Всі мої спогади – зі мною, вони – невід'ємна частина моєї прози. Уявити себе без моїх спогадів я не можу, вони такі ж яскраві, як завжди. Але до них додалися нові враження, новий досвід. Канада – феноменальна країна, а Монреаль – чудове місто. Тож цей досвід – дуже важливий, і він також присутній у моїх оповіданнях.

Зараз Ви знаходитесь у вирі життя Канади чи слідкуєте за подіями як сторонній спостерігач? Почуваєте себе задоволеним існуючим станом чи таки іноді тягне на Батьківщину?

Абсолютно не сторонній. Кожного ранку з дружиною Надією обговорюємо українські події, кожного вечора дивимось в Інтернеті українські ток-шоу та фільми, наприклад, "Обручку з рубіном", "Століття Якова". Ми дуже добре поінформовані й дуже переймаємось невдачами українських реформ та недолугістю багатьох можновладців. Але Україна для мене – разом з моєю родиною – понад усе. Я пишаюся нашими Майданами, пишаюся багатонаціональним українським народом, багатою історією моєї Батьківщини. В Україну тягне, але поки що не виходить поїхати. Востаннє були там з дружиною та молодшою донькою Мариною у 2005 році. Мій батько тоді був ще живий. А мама померла ще у 1983 році…

Старша донька Оля в Україні після від'їзду так і не була, хоча вона - людина, налаштована абсолютно проукраїнськи. І онуків ми виховуємо в українському дусі. Старша онука, Маринина донька Мікаела, знає українські кольори – жовто-блакитний, ми з Надією багато розповідаємо їй про Україну. А Аксель, молодший синок Марини, та Ольжина донечка Клара ще замалі, їм по два рочки. От підростуть, ми їм про Україну багато чого розповімо. Хоча вони й наразі себе відчувають трішечки українцями: Аксель, наприклад, має жовто-блакитну зимову шапку, а Клара полюбляє українську кухню. Це я, зрозуміло, жартую, але тільки частково.

Які витоки Вашої творчості? Коли почали писати? І наскільки творчість допомагає підтримувати, так би мовити, віртуальний зв'язок з Україною?

О, література – це, використовуючи вислів мого улюбленого письменника Хуліо Кортасара, моє друге небо. Пишу трьома мовами – українською, російською та англійською. Писати я почав півстоліття тому, у восьмому класі. Це були вірші (більш ніж посередньої якості) та критичні статті – моїм кумиром був і залишається Дмитро Писарєв, тому я писав у його стилі. Також я дуже полюбляв писати пародії. Ще коли мені було 15 років, написав жартівливий переклад "Євгена Онєгіна" українською, писав пародії на Маяковського та Пушкіна. Ну, а тепер пишу прозу – оповідання, повісті та романи – в стилі, який я сам "віднайшов" і назвав "Суб'єктивним реалізмом". З лютого 2006 року почав редагувати російськомовний Інтернет-часопис "Порт-Фоліо".

А після того, як Росія напала на Україну, зробили часопис двомовним. Починаючи з березня 2014 р., у нас публікуються як російськомовні, так і україномовні автори.

Декілька моїх оповідань надруковано в Україні. На електронну книгу "Час шукати метафори" написали схвальні рецензії українські письменники Анна Багряна та Василь Слапчук. А нещодавно в українському видавництві "Український пріоритет" вийшла моя книга прози "Час. Кохання. Життя".

Мене дуже тішить те, що я входжу до Міжнародної літературно-мистецької академії України, маю від неї численні нагороди, які мені зазвичай вручають в українському Посольстві в Оттаві. Маю медалі ім. Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Олександра Довженка, Григорія Сковороди, Івана Мазепи. А також численні дипломи, в тому числі "Діамантовий Дюк".

Так, нагороди дуже престижні. І, головне – більшість отримана в Україні. Це свідчить про те, що Ви активно співпрацюєте з українськими митцями. Але, з оглядом на склад журі Міжнародного конкурсу "Невідома українська література" зрозуміла, що Ви і з українськими діаспорами різних країн підтримуєте зв'язки…

Авжеж! До "Порт-Фоліо" пишуть люди з усього світу, в тому числі з мого рідного Донбасу. Правда, трапляються курйози. Нещодавно отримав оповідання від автора, який про себе написав, що він "з Алчевська, ЛНР". Уявляєте собі? Він вважає, що є така країна. Бідоряжечга просто гадки не мав, на кого натрапив. Я відповів йому у своєму дусі, щоб він більше мене не турбував.

Дуже тісні зв'язки маю з монреальськими українцями. 2015 року ми з друзями провели в місцевому університеті Concordia конференцію про Україну для англомовних канадійців – Here Is Ukraine for You. Представники української громади були дуже активні, особливо історик Роман Сербин, а також Перший секретар Посольства України в Канаді Надія Воздіган.

Нам довелося дуже жорстко подискутувати з місцевим, перепрошую, "проффесором", котрий написав книгу, в якій стверджує, що, мовляв, Донбас – це споконвічна російська територія, війна там наразі – суто "громадянська". Ми його поставили на місце, аплодували нам, не йому. Та ще й як аплодували!

Це надихає: почути, що людина, яка багато років живе в іншій країні, залишається палким патріотом. Воно ж і сам конкурс "Невідома українська література" спонукає до вивчення наших українських письменників – і сучасних, в тому числі. Скажіть, як виникла ідея започаткувати конкурс із такою цікавою концепцією?

Я намагаюся всіляко сприяти розповсюдженню в світі інформації про українську літературу. Ця література розвивається грандіозними темпами, вона знаходиться на дуже високому рівні. Але, на жаль, про неї в світі знають небагато, ба більше – мене англомовні канадійці час від часу запитують, чи взагалі існує українська мова чи це різновид російської. А українських письменників майже не знають. Що ж казати про тих письменників, яких самі українці знають погано! Тому я й вирішив провести такий конкурс. Радий, що мене підтримали в Україні – в першу чергу, президент Міжнародної літературно-мистецької академії України Сергій Дзюба (Чернігів) та засновник і керівник міжнародного літературного конкурсу "Спаси и сохрани" Олена Ананьєва (Одеса).

Багато роботи було?

Так, багато, а часу – обмаль, бо потрібно було проводити конкурс паралельно з основною роботою (я – лінгвіст, перекладач) та піклуванням про онуків. Ну, і самому ж писати хочеться – "друге небо" не відпускає. Але, вважаю, все вдалося добре, конкурс вийшов дуже цікавий. Не виключаю, що наступного року повторимо його.

Звичайно, переможці не в змозі приїхати до Канади. Тож яким чином плануєте здійснити церемонію нагородження?

Церемонії як такої не буде. Переможці отримають дипломи поштою від Олени Ананьєвої, а найкращі твори будемо публікувати в "Порт-Фоліо". Власне, вже публікуємо.

Як головуючого, дуже прошу розповісти детальніше про інших членів журі.

З радістю! Сергія Дзюбу та Олену Ананьєву я вже згадав. Додам, що вони – письменники, є постійними авторами "Порт-Фоліо". Їхні твори виходять різними мовами в усьому світі. Наталя Федосєєва – професійний журналіст, випускниця університету Concordia, вона співпрацює з місцевим українським радіо. Тамара Алексєєва – талановитий письменник з Липецька, теж постійний автор "Порт-Фоліо". Ольга Бєжанова – літературознавець, професор університету міста Едвардсвіль, США, автор десятків статей та двох монографій.

Скільки років поспіль видаєте міжнародний альманах "Порт-Фоліо"? Це ж Ваш проект?

У витоків "Порт-Фоліо" стояли інші люди, зокрема, Євген Зуділов, який мешкає в США. Спочатку я був автором – пам'ятаю, як хвилювався, чи опублікує мою п'єсу Фаїна Петрова, тодішній редактор "Порт-Фоліо". А 12 років тому Євген запропонував стати редактором мені, я погодився, і тепер це – насправді мій проект. Мій та мого величезного друга з Голландії на ім'я Ед Коол, він – веб-майстер "Порт-Фоліо".

За ці роки на сторінках альманаху було оприлюднено твори скількох поетів та прозаїків? Ну, хоча б приблизно…

Ой, дуже багато! Сотні, а скільки – навіть не уявляю собі. Але постійних авторів – небагато, десь десяток або трохи більше.

Допомагаєте/підтримуєте початківців? Чи волієте мати справу лише із відомими особистостями?

Не просто підтримую, а роблю це постійно і з радістю. Наприклад, у наступному номері "Порт-Фоліо" вийдуть твори 12-річної (!) авторки з України, напрочуд талановитої дівчинки, яка пише й малює. Взагалі, мати справу з початківцями, бачити, як вони ростуть – це більш ніж приємно!

На одній зі світлин Ви – в неймовірно гарній вишиванці. Ви її привезли з України чи якась майстриня доклала рук до сорочки в Канаді?

Це Ви маєте на увазі фото з тієї самої конференції про Україну? А придбали ми з дружиною цю вишиванку на щорічному монреальському фестивалі української культури. Тепер у мене – дві вишиванки: чорно-червона – з України  та біло-блакитна – з Канади. Обидві – від українських майстринь, ось тільки їхніх імен, на жаль, не знаю.

Плануєте відвідати Україну в найближчому майбутньому?

Якщо дасть Бог – відвідаю… Але тільки Йому про це відомо.

То нехай всі Ваші мрії здійсняться!

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Чи прибутково бути майстром манікюру?
Сьогодні UaModna розповість вам про манікюрну справу. Спробуємо разом розвінчати міф, чи вигідно працювати майстром манікюру? Скільки заробляють люди цієї професії? Чи справді це, як вважає більшість, "легкі" гроші? Все найцікавіше — далі.
Читати більше
Співачка Андріана про конкуренцію, бренд одягу та секрети краси
UaModna мала розмову з відомою українською співачкою Андріаною. Артистка розповіла нам про творчі плани, власні секрети краси та як люди сприймають її хіт "Не дала". Ексклюзивно — далі.
Читати більше