Хлопчикам – рожеве, дівчаткам – блакитне. Погляд фотографа

В нашій свідомості міцно закоренилось враження, що дівчатка повинні носити рожевий одяг, а хлопчики, вдповідно, - блакитний. Однак фотограф з Південної Кореї, Чжон Мі Юн, провела дуже цікаве дослідження на цю тему. І ось яких висновків вона дійшла:

Моя нинішня робота, проект "Рожеве та блакитне" (The Pink and Blue Projects) є темою моєї дисертації. Проект досліджує тенденції культурних переваг і відмінностей у смаках дітей (та їхніх батьків) з різних культур та етнічних груп, а також різної гендерної соціалізації та ідентичності. Ця робота також піднімає й інші питання, такі, як зв’язок між приналежністю до певної статі та споживацтвом, урбанізацією, глобалізацією і новим капіталізмом.
 

Ідея виникла завдяки моїй п'ятирічній дочці, яка любить рожевий колір настільки, що забажала носити виключно рожевий одяг і гратися тільки з рожевими іграшками. Я виявила, що випадок з моєю дочкою не був якимсь незвичайним. У Сполучених Штатах, Південній Кореї та інших країнах більшість маленьких дівчат люблять рожевий одяг, аксесуари та іграшки. Це явище поширене серед дітей різних етнічних груп, незалежно від їхнього культурного походження.

Можливо, це вплив поширеної комерційної реклами, спрямованої на маленьких дівчаток та їхніх батьків, - тієї ж всесвітньо відомої Барбі та Hello Kitty, які стали сучасним трендом. Дівчаток підсвідомо спонукають носити рожевий колір, щоби виглядати більш жіночно.
 

Однак колись рожевий колір асоціювався з мужністю і вважався розбавленим червоним, а тому відображав силу, приписану цьому кольору. У 1914 році американська газета "The Sunday Sentinel" порадила матерям "купувати товари рожевого кольору хлопчикам, а блакитного - дівчаткам, якщо ви хочете дотримуватися звичаю".

Зміна ситуації на "рожеве - для дівчаток, блакитне - для хлопчиків" відбулася в Америці та в інших країнах тільки після Другої світової війни. Саме тоді, коли сучасне суспільство ввійшло у ХХ століття - час політкоректності, - з’явилась ідея гендерної рівності та, як наслідок, протилежного погляду на кольори, пов'язані з кожною статтю. Сьогодні ж, завдяки впливу реклами на вподобання споживачів, цей колірний звичай став світовим стандартом.

Милі, схожі на цукерки, рожеві об'єкти, якими заповнені мої фотографії маленьких дівчаток та їхніх кімнат, розкривають поширення і культурну маніпуляцію образу жіночності та бажання бути поміченою. Щоб зробити ці фотографії, я зібрала різні речі кількох дітей у їхніх кімнатах.

Коли я почала створювати рожеві фото, я усвідомила той факт, що більшість хлопчиків мають багато блакитних та синіх речей. Покупців спонукають купувати блакитні речі для хлопчиків і рожеві для дівчаток. У випадку з моїм одинадцятирічним сином, якому, здається, не особливо подобається блакитний колір у порівнянні з іншими, коли ми купуємо йому одяг, він здебільшого вибирає речі багатьох відтінків синього. Секції дитячого одягу та іграшок уже розділені на рожеві - для дівчаток і сині - для хлопчиків. Їхні аксесуари та іграшки слідують цьому прикладу.
 

Відмінності між речами дівчаток і хлопчиків також впливають на їхнє мислення і поведінку. Багато іграшок та книг для дівчаток - рожеві, фіолетові або червоні, і пов'язані з макіяжем, одягом, готуванням і домашніми справами. Однак, більшість іграшок та книг для хлопчиків виготовляють у різних відтінках синього, і пов’язані вони з промисловістю, наукою, динозаврами тощо. Цей феномен настільки ж значний, як і захоплення Барбі. Виробники випускають антропоморфних поні, наділених характерними рисами маленьких дівчат. Вони мають шпильки, гребінці та аксесуари, а дівчатка можуть прикрашати їх та робити їм макіяж. Такі способи поділу установок для двох статей глибоко впливають на групову гендерну ідентифікацію дітей та їхнє соціальне виховання.

Коли дівчатка підростають, їхнє ставлення до рожевого кольору змінюється. Приблизно у 2-му класі вони все ще одержимі рожевим, але у класі 3-4-му вони вже не настільки зациклені на цьому кольорі. Як правило, їхні смаки починають тяжіти до фіолетового. Пізніше відбувається ще одна зміна. Тим не менше, первинна асоціація з "кодовим" кольором часто залишається.

Автор: Чжон Мі Юн

(via)