"ДАВАЙ ДРУЖИТИ Й ТРА***ИСЬ". Датасексуальні контакти

Самотність в мережі вже просто мізерна фраза, а не страшилка. Навіть нею не зупинити пальчики, що друкують в нікуди. Адже надія на взаєморозуміння вмирає останньою. В одній хорошій книзі я прочитала, що ми – «всі ті ж комахи, що викликані до життя теплом, і які гинуть без нього». В соцмережах почуття самотності переживається майже безболісно. У сні теж не боляче коли на тебе падає піаніно. Тільки онлайн залежність – не сон. 

Так хочеться відвідати ресурс ще раз: щоб твітнути чахлу думку, відповісти на анонімні запитання натовпу, викласти фотки з рожевими пончиками, рожевими трояндочками, рожевими тьолочками... І масу іншого унікального контент-креативу, який неодмінно дасть людям знак: господар сторінки «в контакті» зі стилем. 

Нарешті для цієї стильної одержимості в сучасному світі вигадали назву. Пацієнт, Ви – датасексуальні. Бажаєте про це поговорити? 

Спочатку дізнайтеся про симптоми. Датасексуал – особа з маніакальною любов'ю до передачі контенту в соцмережах, датасексуал любить свій гаджет та свої креативні коментарі. Таким терміном, ще в квітні 2013-го, Домінік Базульто поділився на сайті «Big Think» – в короткій, але ріжучій око статті. І він не квітневий жартівник – він журналіст «The Washington Post», закінчив Прінстон і Йєль. Можна хоч з поваги прислухатись. Бо ясно ж, що техніка з доступом до інтернету – не вічний двигун. 

Вірт дуже хитро стає на заміну реального життя, це не новина. Але є питання: якщо ти такий любитель пожити в павутині – впевнений, що твоє реальне життя рясніє достатньою кількістю цікавих співрозмовників? Не думаю, що це – саме рятівний сурогат. Є от така відмінна відома фраза, приклад відчайдушних методів для знайомств: «Давай дружити і тра*атись». Моя знайома прислала її одному красунчику в якості першої репліки для діалогу. Вона всього лише хотіла здатися стильною і креативною, зачепити хлопчака. Тільки не знаю, на який розмах відносин вона сподівалася, посилаючи йому таку бездушну пропозицію, а дівчина вона серйозна. Адже шлюбні юристи США вже зараз фіксують: кожне п'яте розлучення по вині соціальних мереж. Отож, для чого маленька взагалі так старалася? 

Круто, коли зав'язується здорове інтернет-спілкування. Але от коли місцем зустрічі все частіше назначаються «ВК» – це лякає навіть оптимістів. Як виконує народний герой Потап:
«Сколько лайкнул баб ты в интернет-бреду,
Минус столько будет в жизни поцелуев»

Зловживаючи такою грою – втрачаєш час, його втрата безболісна, але безцільна. Процес спілкування в мережі легко порівняти з поїданням фастфуду або вермішелі «Мівіна» – начебто шлунок повний, а корисних калорій – нуль.

Але я не буду намагатися разом винайти рятівний двоколісний транспорт. Я розповіла про проблему, і виходжу з «онлайну».