Досвід у різних мовних середовищах в Інтернеті дуже схожий на прогулянку містами світу. Вас також можуть погукати хулігани в найнеочікуваніший момент. Не можуть хіба що дати пляшкою по голові. Але людина відповідає на стрес схожим чином у будь-якому середовищі. Ввічливість - це, найперше, соціальна тактика уникнути конфлікту. По-друге, це власна репрезентація через мову. Інтернет має одну лише перевагу: він знімає з людини статус, її черевики та втому. А також маску, навіть якщо для того, аби надягнути іншу. Людина не перетворюється у Вурдалаку. Навпаки, вона виявляє свої мотиви й почуття такими, як вони є
в побуті: у ситуації з незнайомцями, де вона або перехожий, або хуліган
.
Тому професор може лаятися, мов пес, а підліток - писати аналітику. Це простір, де кожному "по уму".
Чому так багато лайки в українських
соціальних мережах? Інтелігенція посилає на три букви; двієшники займаються геополітикою; діти поливають одне одного ксенофобським брудом. Лише здається, що це "норма". Роки, проведені в англомовному просторі, переконали мене, що є величезна різниця між "тут" і "там". З переїздом в іншу країну це підтвердилося. Місце проживання - це рівень спілкування. І питання особистого виховання.
"Тут" і "там":
Як людина зреагує на божевільного на вулиці?
Чи викине людина сміття?
Чи штовхне когось у транспорті?
Чи образить дитину?
Якщо хочеться заскочити в дискусію у вогненному танку й розстрілювати всіх довкола, рикошету не уникнути. Кожний відповідає за свою поведінку в Інтернеті. Це формує ставлення до середовища. Це простір чистої свободи,
де ввічливість і свідомість є синонімами. Саме тому соціальні зміни відбуваються з кожним натисненням "enter". Вони відбуваються в кожному з нас. Бо наше внутрішнє "там" варто зробити "тут".
(
via)
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
