10 причин, чому діти не хочуть ходити в школу

Тимофій Дрогін, 11-річний спікер teen-конференції "Завтра на ім'я_", розповідає, чому діти втрачають бажання вчитися і з часом починають ненавидіти школу.

На цій фотографії мені близько року.
 

На цій мені вже років п'ять, я пішов на підготовку до школи в садок.
 

А це я в першому класі.
 

Бачите різницю? Зараз я розповім вам про десять причини, чому діти не люблять ходити в школу.

Коли ви вперше приходьте до школи, вам одразу ж намагаються вселити страх. Один з них - це страх вчителя.

Після першого страху розвивається наступний - страх оцінки. А потім страх покарання батьків, директора школи. У школі не дивляться на те, ким ти є, тебе судять тільки за твоїми оцінками.

Ще один - це страх зробити помилку. Школа не вчить тому, що помилятися можна і потрібно, адже тільки так ти можеш навчитися чомусь новому.
 

Ще одна причини - глузування однокласників. І часто це вина вчителів, які виставляють дітей на посміховисько, вказуючи їм, що вони роблять щось не так, як їхні однокласники. Для них оцінка важливіша, ніж учень. Я ходив у дитячий клуб творчості, де навчився плести з бісеру, ліпити з тіста, робити браслети зі шкіри та багато іншого. І коли вихователька з мого гуртка прийшла в мою школу запропонувати майстер-клас і розповіла про мої досягнення, то завуч здивувалася: "Тимофій? Такого бути не може!".

Тести, які дають на уроках, неймовірно безглузді, тому що в них немає варіанту своєї відповіді. Дитина, щоб отримати хорошу оцінку, намагається вгадати одну відповідь із запропонованих, але ж у неї може бути своя думка, яку вона не може висловити. Я не думаю, що коли-небудь настане час, коли всі будуть пам'ятати всі столиці світу, все, що написав Тарас Шевченко, квадратний корінь з п'яти. Мені здається, якщо людина чимось зацікавиться, то вона дізнається більше, ніж дитина за 10 років школи. І якщо їй знадобляться знання з інших сфер, то вона з легкістю зможе їх отримати.

Я читав, що немає ніяких доказів того, що домашні завдання впливають на успішність і освіту дітей. Одного разу мені задали таку кількість завдань з англійської, що після трьох годин писанини я встав і не зміг розігнути шию. Мене відвезли в травмпункт, і цілий тиждень я ходив у шийному корсеті.

У школах дуже не люблять, коли хтось відрізняється від інших. Це починається з учителя, передається учням і залишається з ними на все життя.
 

Я читав, що коли Джон Леннон із The Beatles було п'ять років, мама йому сказала, що найголовніше в житті - бути щасливим. Потім він пішов у школу і його запитали там: "Ким ти мрієш стати в житті?". Він відповів: "Щасливим". Йому сказали: "Ти не розумієш завдання". На що він відповів: "Ви не розумієте життя".

Наприклад, я дивлюся канал на YouTube, де вчитель фізики легко і захоплююче розповідає матеріал. Читання або перегляд таких ресурсів може замінити десятки нудних уроків.

Школа - це підготовка до дорослого життя. Але вона не вчить ні як зберегти і збільшити дохід, ні як отримати його, ні, взагалі, як заробляти. Я вважаю, що головним предметом у школі міг би стати той, на якому б нас вчили розуміти один одного. Адже вміння спілкуватися - найважливіше.

1. Щоб навчитися виживати в школі, потрібно мати життя за її межами.

2. Не бійтеся помилок та отримуйте з них досвід. Мені подобається приклад Томаса Еддісона. Він помилився 999 разів перед тим, як створив лампочку. Але насправді він не помилявся, він просто визначив 999 варіантів, які не працюють.

3. Щоб розвивати свої навички спілкування, я би порадив брати участь в конкурсах, заходах, навіть зачитати вірш в класі - це вже якийсь досвід.

4. Експериментуйте, цікавтеся і вчіться заробляти якомога раніше. Це розвиває впевненість. Я, наприклад, плету браслети. Зараз мені допомагають батьки, але в майбутньому я планую відкрити свій маленький онлайн-магазин.

5. Шукайте "свою" школу. Моя порада батькам: прислухайтеся до дитини, якщо вона говорить, що в нинішній школі їй не подобається.

6. І головне, де б ви зараз не вчилися, ким би вас не вважали, вірте в себе!

(via)