Руслані Лижичко

Твоя країна нині біла-біла
І чиста-чиста, випав перший сніг.
А ти - стоїш. Ти - вистоїш.Ти - сміла!
Сніжинки, а не квіти падають до ніг.

"Іще не вмерла! І не вмре ніколи!"
Вже не співаєш, а наказуєш їй жить,
Бо віра помережана із болем
Над Києвом, як правдонька летить.

Вони б хотіли вбить тебе, як Жанну.
Як Жанну д'Арк, щоб не звучав твій спів
Ці інквізитори Вкраїнського Майдану,
Оті  "свої", що гірші ворогів.

Бояться, як кати в Руані...
Й тебе б на плаху повели
За пісню, що летить вже на світанні:
"Вставай, народе! Волю не проспи."

Вони аж марять, щоб захрип твій голос,
Бо чистий, як Карпатське джерело.
Та він дзвенить, як небо й стиглий колос,

​Та він звучить безувірам на зло.

Русланонько, Русланочко. Руслана,
Співай, борись, бо Київ не Руан.
Ти нині наша українська Жанна,
Та на судилище не дасть тебе Майдан.

Твоя  країна нині біла-біла.
На кров упав чистенький сніг.
Ти - України пісня сміла.
Ти пісня, що не падає до ніг.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com