Руслані Лижичко

"Іще не вмерла! І не вмре ніколи!"
Вже не співаєш, а наказуєш їй жить,
Бо віра помережана із болем
Над Києвом, як правдонька летить.

Вони б хотіли вбить тебе, як Жанну.
Як Жанну д'Арк, щоб не звучав твій спів
Ці інквізитори Вкраїнського Майдану,
Оті  "свої", що гірші ворогів.

Бояться, як кати в Руані...
Й тебе б на плаху повели
За пісню, що летить вже на світанні:
"Вставай, народе! Волю не проспи."

Вони аж марять, щоб захрип твій голос,
Бо чистий, як Карпатське джерело.
Та він дзвенить, як небо й стиглий колос,

​Та він звучить безувірам на зло.

Русланонько, Русланочко. Руслана,
Співай, борись, бо Київ не Руан.
Ти нині наша українська Жанна,
Та на судилище не дасть тебе Майдан.