Макаренко М.О. та Курган Бойковий

Історія України налічує не 100 і не 1000 років, а доказом цьому є величні кургани, яких залишилося не так багато, тому що ми забули про них і про наше прадавнє минуле. Відео присвячене пам'яті М.О.Макаренка - видатного українського вченого, археолога, мистецтвознавця, подвижника збереження культурної спадщини України.
Ця подорож почалася в 1926 році. Археологічний комітет Академії наук доручив Макаренку Миколі Омеляновичу дослідити археологічні пам’ятки Прилуччини.

Макаренко М. О. видатний український вчений, археолог, мистецтвознавець. Досліджував Софіївський собор, пам’ятки Київської Русі, Михайлівський собор, а також приймав участь в розкопках Ольвії, поселень трипільської культури та скіфських курганів. В 1934 році став жертвою сталінських репресій за відмову підписати акт на знесення Михайлівського золотоверхого собору.

Мандрівка Прилуччиною проходила через населені пункти: Вільшана, Городня, Іваниця, Калюжинці, Сокиринці, Тростянець, Срібне, Дігтярі та інші. В ході експедиції було відкрито багато могильників та городищ періоду ранніх слов’ян та Київської Русі. Макаренко відзначив, що на території поблизу села Іваниця була така величезна кількість курганів, що це неабияк здивувало навіть такого досвідченого археолога. У 1926 році він звітував перед Всеукраїнським археологічним комітетом. Невеликий фрагмент його звіту:

«Ідучи… дорогою з Прилук на Іваницю, зустрічаємо за с. Городнею, починаючи з 27-ої верстви від Прилук, величезну групу курганного могильника, власне кажучи — декілька груп, які розміщені в близькому віддаленні одна від одної, а в деяких місцях зовсім з'єднуються. Bci поля під Іваницею вони вкривають то густіше, то рідше, то високими насипами, то низькими, тягнуться без кінця. Bci насипи вже розорюються, й багато з них нам можна було запримітити лише тому, що поле було тільки що заорано, й тому, що був вечірній час, коли всякий горбик, навіть дуже маленька пухлина помітно піднімаються над поверхнею. Між силою маленьких ледве помітних могилок піднімаються більші насипи, а поряд гніздяться й настільки високі, що на них ще не має змоги видертися плуг. Праворуч дороги i ліворуч на всьому просторі їх ціле море. З дороги помітні в напрямку на Іваницю дуже високі насипи. Між могилами трапляються майдани великих розмірів. Із зовнішніх форм ще не зіпсованих оранкою могил можливо гадати, що вони належать не пізніше як скіфо-сарматській добі…»

Але особливу увагу дослідника привернув найбільший  курган в околиці, що знаходиться в 2 кілометрах від села і має назву Бойковий за назвою урочища поблизу. На трьохверстовій карті він позначений височиною 73,70. Археолог відмітив, що курган наполовину знятий і дуже попсований, але незважаючи на це продовжує вражати своїми розмірами. Місцеві жителі розповіли, що в 1893 році селяни з Іваниці розкопали курган Бойковий  і разом з похованням бронзової доби знайшли бронзові сокири кельти, бронзові серпи та інші знаряддя. Отже, поховання можна датувати приблизно ІІ тис. до н. е. А така велика кількість поховань свідчить про те, що на цій території впродовж тисячолітть жили представники різних археологічних культур.

Курган Бойковий знаходиться на відстані 6 кілометрів від Пригоризонтної обсерваторії Безводовка. З його вершини видно деякі кургани-візири комплексу Безводовки і відкривається чудовий панорамний краєвид околиць на багато кілометрів.

В рамках історико-краєзнавчого дослідницького проекту «Пригоризонтна обсерваторія Безводовка» www.bezvodovka.com я відвідав курган.