Сергій Караванець: "Найважливіші цінності для мене: постійний розвиток та навчання - бути завжди порожньою чашою"

"Якщо ви думаєте, що можете, або думаєте, що не можете - ви в будь-якому випадку маєте рацію" - якось висловився Генрі Форд. Хтось скаже, що це чергова банальщина, якою кишить інтернет, а хтось не братиметься судити, а просто візьме і вирішить робити щось корисне.

Ніде правди діти, ми любимо читати історії про успіх сильних світу цього чи наших ровесників, і часто герої цих розповідей здаються якимись далекими, а їхні досягнення - недосяжними. А може такий персонаж щодня їде з вами у маршрутці\метро? Чи живе у сусідньому будинку, а ви й не підозрювали. І робить він чи вона щось корисне і цікаве, щось, про що хочеться розповідати, бо воно допомагає зробити цей світ хоч трохи кращим.

Знайомтеся, Сергій Караванець - персонаж цієї історії - стартапер (відомий за проектом Recognote), спеціаліст з продажів та інтернет-маркетингу, ініціатор популярного у світі проекту "Перед тим, як я помру, я хочу…", організатор першого Франківського Півмарафону-2014, який відбудеться 12 жовтня цього року.
 

А також - спортсмен, волонтер, філантроп, людина з активною громадською позицією. Сергій є прикладом молодих лідерів, які вміють надихати інших на добрі справи і не здаються через невдачі, а позиція "хочеш щось змінити - почни з себе" для них - не просто пусті слова.

Якщо б Сергій Караванець був брендом - яким би він був?

Це один із тих брендів, місією яких є створення корисних цінностей для живих істот на планеті Земля.

Як у тебе виникла ідея організувати Франківський Півмарафон?

Історія складаєтсья з двох частин: 1) мене надихнула подруга з Дніпра, яка розповідала, як вони з друзяками надихали-переконували людей в супермаркеті купувати фрукти-овочі і через них передати в притулок для дітей. Так вони за один день 4 чи 5 багажників їжі закупили. 2) Вже натхненний рішучістю друзів я запропонував за пару днів іншому другові зробити щось корисне, окрім косіння грошей... накидали ідей і одна ось така вийшла. Почали. Він дав задню, я продовжив сам.

Чому серед всіх можливих варіантів волонтерства та благодійності ти обрав допомогу саме собакам?

Я вірю, шо кожен ефективний по-своєму. Я обрав тварин, бо я розумію, що ми перед ними в боргу за кількість болю, який принесли їм, який я причинив їм. Я сам вегетеріанець, не їм живих істот. Вірю в гуманність, добро. Розумію, що можна жити без жорстокості. Насправді допомога собакам - це дуже викривлена допомога. Ми їмо телятину, а котиків-песиків рятуємо. Криво трохи, чи не так? Але почати з чогось треба.

Як давно ти займаєшся бігом? Що спонукало почати?

Бігав ще зі школи. Тоді 2 км вранці - це було досягнення. Не можу сказати, що спонукало. Біг - це пізнання себе та постійне випробовування себе. Де ж є межа мене сильного. Може її шукаю. Мабуть, це є найвагомішим фактором для мене.
 

У свої 26 ти справляєш враження дуже активного і вродженого молодого лідера. В тебе завжди була схильність до лідерства, чи це щось, що можна набути?       

Знаю. Я бачу, що можу надихати та вести людей. Раз в мені є ця енергія, то використовую її. Правда, з практичної точки зору це складніше. Кожен гравець команди є унікальним. З цим не можна не рахуватися. Завжди треба аналізувати. Вникати в суть. Слухати. Надихати. Наганяти. Місцями не просто тому, що всі люди амбітні, сильні, місцями сильніші, ніж ти. Це насправді дуже добре. Бо тоді і результати є крутими. Думав відповісти, що складність, але скажу, що подвійна вигода в тому, що раз в команді сильні люди, від яких очікуєш результатів, то і сам вже не зможеш опустити планку нижче і рвеш. Таким чином win-win.

Що ти любиш читати? А яку книгу обов'язково рекомендував би сучасній молоді?

Я захоплююся вивченням Ведів, Буддизму, древніх знань. Вважаю, що там є все фундаментальне знання. Із сучасної літератури, то із останніх, що запам’яталися - це Джон Грін "Mastery" та Роберт Чалдіні "Психологія впливу".

А ти віриш у карму?

А ти ні?

Я особисто ще не визначилась :). А організація Півмарафону - це теж до карми плюс;)?

Ні, я зрозумів, що вже майже рік не був корисним для суспісльтва.

То на запитання, романтик ти чи прагматик, ти б відповів...

Романтик.
 

На скільки років ти себе відчуваєш?

Не впевнений, але старше значно, хоч енергія пре без перерви!

Яким своїм найбільшим на даний момент досягненням ти пишаєшся?

Я веду щоденник успіху. Вчуся пишатися кожного дня. Найбільші ще попереду.

Який найбожевільніший вчинок доводилось робити? А який ще попереду?

Пфффф, для моїх батьків - це двічі з-за кордону повернутися в Україну. Я ж люблю Батьківщину. Для мене - це життя на безлюдному острові пару днів та бажання погодувати мавпу. Навіть скорпіон на руці не був такий страшний, як мавпа.
 

Які слабкості тобі вдалося побороти і як?

1. Прокрастинацію - ну дуже мав звичку все відкладати на потім і робити непріоритетні речі. 2. Автопілот - в мене жило багато дій, які я робив несвідомо - із виховання, з оточення, із соціальних норм, через звичку. 3. Не завершувати справи - просто почав любити свої вибори і дотискати речі, які почав.

Поділись власним рецептом - як саме тобі вдалось побороти прокрастинацію?

Секрет подолання прокрастинації в мене зараз на 4 з 5, я вважаю. Найзатяжніший етап був - це визнання та прийняття своєї прокрастинації. Завжди були відмазки, в які я свято вірив. Вони блокували прогрес сильно. Рух в напрямку до подолання відбувся, коли я обрав ціль, яка близька серцю та лайфстайлу. Оскільки я полюбив ціль, то вже не можу не любити дорогу до неї. Тут досвід найцікавіший. Тому особисто моя формула - це обрати те, що приносить радість. Там ти і будеш ефективний.

Ти багато років провів у міжнародній молодіжній організації AIESEC. Які найважливіші речі ти виніс з того досвіду?

Найбільш корисними моментами - це було розширення горизонтів мислення. Ти не шоришся і починаєш приймати чуже, як ніяке не чуже, а просто ще невідоме. А це робить тебе відкритим до нового. Ну і люди. Люди ж це основа. А вони в Айсеку феноменальні, успішні, божевільні.
 

Чого тебе навчило маркетинг-стажування від AIESEC у Малайзії?

Завдяки 6 місяцям в Малайзії я став на стежину самочуття. Там все інше, нічого рідного. Обставини вимусили слухати себе. Тоді з цим було дуже погано - зараз просто погано, але той досвід став точкою відліку. Це не була робота. Круті навички можна отримати і в Києві.

Розкажи про Recognote - сервіс на основі соціальних заохочень. Як виникла ідея цього стартапу і чи вважаєш ти його успішним проектом, попри припинення своєї участі в ньому?

Recognote (прим. ред. - сервіс натхнення колег по роботі за допомогою онлайн-системи соціальних визнань і винагород) придумав не я. Це доволі складне рішення. Вітчизняний ринок лиш подекуди готовий приймати такий підхід до мотивації своїх команд. Більшість кажуть: "Я ж даю зарплату, як це вони не вмотивовані?!" Мене долучили в команду. Спочатку був product owner - канадієць, потім технарь-інвестор - з Києва, і тоді треба було драйвера - знайшли мене. Так і утворилася наша команда. Я вважаю, що ідея та продукт успішні. Тільки втілення було не зовсім добрим. Вибрали не ті пріоритети з самого початку і дуже далеко дійшли так. Сподіваюся, що в нової команди все вдастся.

Де ти черпаєш ідеї для своїх стартапів?

Ой, ну якби я був мегауспішним серійним підприємцем, то могли би про це поговорити. Задайте його якось згодом.

Колись на одному пітчі ти розповідав історію про те, як втратив інвестора і завалив перший стартап. Який урок ти виніс з того випадку?

Не перегинати палицю

Як думаєш, що у стартапах важче - знайти правильну команду, знайти інвестора, який повірить в ідею, чи знайти круту ідею?

Треба запропонувати круте рішення болючого питання на ринку. Тут треба просто спостерігати за процесами, скаргами людей, трендами. Все, як книжка пише. Я сам прислухаюся до порад крутих людей в світі бізнесу.

А як же відома статистика стартапів, яка свідчить, що лише 2% досягають успіху. Як думаєш, чому так трапляється? Чи не страшно було братись за новий стартап після провалу?

Як каже Пол Греєм: "Апріорі крутих стартапів нема. Є люди, які роблять стартап крутим проходячи через 9 кіл пекла". Візьміть, як приклад цього, Airbnb - чуваки тестували ідею за ідеєю, постійно, шліфуючи та реагуючи на запити ринку відповідно, саме так вони прийшли до успіху. Навіть зараз, коли вони мільярдери, живуть в своєму першому будинку і здають там ліжко. Для того, щоб розвивати стосунки між собою та вивчати досвід клієнта.

Чи не було в тебе бажання залишитись у Києві і там розвивати кар'єру?

Є це бажання. Я дуже люблю Київ. Просто обожнюю. Ще буду там. Зараз знаю, що моє місце тут.
 

Чому вирішив залишитись жити та щось створювати саме у Франківську? Яке майбутнє бачиш в найближчі 5 років для нашого міста?

З точки зору корисного громадянина, то мене дратує багато речей, яких нема в місті, які не робляться, які робляться криво. Як казав один мій товариш з Айсека Гарнік (хтось його та й знає) - "If you see the need in change why not lead the change?" В скаргах сенсу та цінності нема.

Які цінності в житті для тебе найважливіші?

Постійний розвиток та навчання - бути завжди порожньою чашою. Зберегти сміливість та безстрашність робити божевільні проекти та продукти.