На щастя, ці місця належать до Національного природного парку "Синевир", тому майже нема вирубок, і карпатські ліси можна побачити у всій недоторканій красі. Любителям екзотичних маршрутів сподобається екологічна стежка на Озірце, яке ще називають Диким озером. Вона пролягає північно-східним схилом гори Гропа. Восени, в обрамленні барвистих буків та червоних килимів з брусниці, Озірце особливо гарне.
Трохи окремо стоїть масивна й сувора гора Стримба, з якої відкривається заворожуючий вид на село Колочава. Восени тут багато грибів. А влітку на полонинах випасають овець, і навіть діє школа вівчарства.
Цікаво: славнозвісна карпатська смерека, про яку навіть пісні співають, виявляється, ніяка не карпатська. Це дерево завезли і засадили на місцях вирубаних букових лісів. Адже смерека, порівняно з буками або ялицями, росте дуже швидко і, відповідно, дає більше прибутку. Однак вона зовсім не призвичаєна до наших умов, ліс хворіє і відмирає. Екологи наразі намагаються вирішити цю проблему.
4. Полонина Красна
Ще один яскравий пішохідний маршрут Закарпаття: Колочава – Полонина Красна – Усть-Чорна. Дуже хотілося би порекомендувати завітати на Вільшанське водосховище, але, на жаль, його екологічний стан дуже сумний. Туди зносить сміття з усіх найближчих річок, і води з роками стає все менше. Тому, щоб не засмучуватися, одразу піднімаємося із села Колочава на хребет Квасний Верх, де розташована метеостанція. Потім прямуємо до найвищої точки –
гори Топас (1548 м). На неї легко орієнтуватися, адже там височіє металева вежа. З вершини відкривається новий ракурс на гору Стримбу, хребет Пишконю та довколишні села. Далі круті підйоми й спуски полониною Красна ведуть у напрямку гори Климова. Зазвичай мандрівники розбивають наметовий табір у затишному лісі під Климовою. А підкоривши гору, ми вже можемо бачити
схили Свидовця і спуститися лісовою дорогою в село Усть-Чорна.
vsviti.com.ua
5. Угольсько-Кузійський масив
Кузійський масив, напевне, найдикіший із запропонованих маршрутів. А все тому, що дістатися потрібно до Рахова або до Тячева. Потім доведеться шукати шляхи, де поміж невисокими горами Тячівщини заховалися села Углі, Мала Уголька та Велика Уголька. Легко здогадатися, що тут колись видобували деревне вугілля. І якщо ви обожнюєте дикі праліси – то вам сюди.
Оскільки всюди густий ліс, то краєвид можна побачити, тільки вилізши на скелю під назвою
Соколине Бердо. Взагалі в цих краях досить багато цікавих скель та печер. Чи ви знали, що найбільша печера в Карпатах заховалася саме серед цих заповідних лісів?
Печера Романія (або радянський відповідник – Дружба) простягається на 1,5 км вглиб та стала прихистком для рідкісних кажанів.
У заповіднику прокладено кілька екологічних стежок, зокрема до печери Молочний камінь. Тут жили справжні печерні люди. Не забудьте прихопити із собою ліхтарики, щоб цікавіше було досліджувати схованки троглодитів. Неподалік знаходиться наскрізна печера Карстовий міст. Археологи вважають, що 20 тисяч років тому вона слугувала як язичницьке святилище.
Автор усіх фото у статті: Маріанна Іваненко
Олена Українка
Andrey Sokruta
