Йордану би - у душі людей!

Йордану би - у душі людей!

Морозець на Водохреще у Чикаґо може бути і не дуже міцним, проте близькість озера Мічіган дається взнаки: на Богоявлення чи Йордан - холодно...Особливо це відчувають чоловіки, які стоять по святковій Літургії на освяченні води біля церкви без шапок. Доймає серйозно! Прапори - український державний та американський - обабіч площі перед храмом рвучко лопотять. Стужавілі обличчя мирян, що стійко моляться разом з отцями, чекають з глечиками, дзбанками, пляшками освяченої цілющої водиці, виказують терпіння, допоки провадиться церемонія освячення. Пізніше принести водицю у родину, нагадуватися про неї у важкі хвилини слабості й слабкості, пити й вірити: сам Ісус хрестився у ріці Йордан, Його чудесне тіло було омите ізраїльськими водами, що перетворюють всі водойми світу цього дня у дійсно освячені!

Таке піднесення панувало у тісняві храму, в урочистій Літургії, у посмішці священиків, які причащали поступливих вірян (мені доводилося протискатися крізь скупчення, щоби зробити фото свідків чудового свята!)

Десь - то поділися і терпіння, і поступливість, коли братчики Братства Архистратига Михаїла почали розливати воду по глечиках...Штовханина, нетерплячість, неповага, коли на дорогий одяг пань лиється вода зверху з пляшок, що в руках мужчин (вони ж - сильніші!) Нездорово і невесело почуваєшся, стоячи і спостерігаючи такі переміни в людях...Думаєте, суджу? Ні, жаль мені, коли декларації, високі слова Євангелії, проповідей не проростають в людях зерном любові, а залишаються словами, та й ті забуваються right away...

Більше фото тут.
 

ЩЕ ФОТО

НАЗАД