Як тренувались античні атлети

Перші Олімпійські Ігри в Греції відбулись у 776 р. нашої ери. Кількість видів спорту, що були представлені на давніх Олімпіадах була значно меншою у порівнянні з Іграми сучасності, але це не означало що їхній статус був нижче. На час Ігор припинялися усі війни, а олімпійські чемпіони або, як їх тоді називали, олімпіоніки, ставали живими легендами. Тренувальні методи у ті часи були різні, і включали в себе як відпрацювання окремих елементів свого виду спорту так і загально-фізичну підготовку. Згідно записів, які збереглися до наших днів, легендарний борець античності Міло з Кротони кожного дня проходив одне коло по арені з биком на плечах.

Атлети зазвичай тренувались у спеціалізованих під кожен окремий вид спорту місцях, які називались ксистосами. Там вони займались під пильним керівництвом колишніх чемпіонів. Левову частину тренувального процесу становило власне практикування свого виду спорту. Кулачні бійці та борці більшу частину часу приділяли саме спарингам і боротьбі. До речі, у єдиноборствах у ті часи не було розділення на вагові категорії. У такому виді спорту як панкратіон, де бійцям заборонялось хіба що кусатися та атакувати очі, спортсмени в основному спарингувались у неповну силу.

Одним зі способів, який дозволяв атлетам підтримувати форму, було всього лише виконання повсякденної роботи. Оскільки у ті часи все робилось вручну, виконання щоденних справ було відмінною загально-фізичною підготовкою яка органічно доповнювала тренувальний процес. Більшість атлетів були активними членами армії, а види спорту тих часів сприяли покращенню військових навичок. До програми Ігор входили єдиноборства, різні бігові дисципліни, перегони на колісницях, метання спису. Наприклад, однією з бігових дисциплін був біг у повній військовій амуніції.

Хоча більшу частину часу атлети проводили, тренуючи свої тіла, в основному, за допомогою вправ з власною вагою та акробатики, освіті також обов'язково приділялась увага. Наприклад, в античних борцівських школах (палаестрах) окрім тренувальних приміщень, в яких зберігалося різне тренувальне обладнання, таке як важкі мішки, також були кімнати для освіти, де молодь навчалась грецьким ідеалам, що було невід'ємною частиною загально-розвиваючого тренувального процесу. Концепція "розум, тіло і дух" не була просто порожнім звуком, для давніх атлетів це був стиль життя.

Будь-який додатковий тренінг, який, на думку атлета, був для нього необхідним, проводився в індивідуальному порядку. Враховуючи той факт, що спортсмени не могли постійно знаходитись під наглядом тренера, а також через необхідність виконання різної домашньої роботи, багато з них просто бігали для підвищення витривалості та робили різні вправи зі своєю вагою вдома. І це на додаток до завдань, які вони виконували як солдати. Величезний обсяг фізичної праці протягом дня, необхідної в ті часи, перевершує багато тренувальних програм сучасності. Наприклад, каменярі славилися своєю значною фізичною силою, тому вони зазвичай були успішними борцями. А гінці не знали собі рівних в бігових дисциплінах.