Як природно й правильно вимовляти українською?

Сьогодні ми багато говоримо про те, як правильно українською мовою сказати, написати (як-от, числівники чи дієприкметники в наших матеріалах), сформулювати думку, вимовити звук чи звукосполучення. Перекладаючи на мову лінгвістики, тобто мовознавства, мова про норми сучасної української літературної мови.

Сучасне життя змінюється невпинно і з космічними швидкостями, технології стають все більш витонченими й доступними кожному з нас. А як почувається в цій ситуації мова, зокрема наша рідна – українська? На який мовний зразок потрібно рівнятися? В які часи і на основі яких критеріїв були сформовані норми сучасної української літератуної мови? На ці та інші запитання спробуймо відповісти в нашій статті.

Одним із показників досконалості кожної літературної мови є сталість норм літературної мови, інакше кажучи – консерватизм.

Аргументи, які свідчать про сталість норм сучасної української літературної мови:

• норма літературної мови – ідеал, що є актуальним протягом певного часу, в розмовній же мові, де немає норм, – усе швидко змінюється;
• посилання на традицію, на мову батьків – перші аргументи при спробі виправити яку-небудь кострубатість;
• сучасний освічений італієць легко читає Данте, але сучасний італійський селянин не порозумівся б із селянином   XIII ст.
• ми говоримо лише з одним поколінням, максимум – з двома, проте читаємо літературу наших пращурів – XIX – XVIII – XVII cт. (і давніших).

Водночас, окрім сталості, норми сучасної української літературної мови характеризуються історичною змінністю.

Як відомо, мова не стоїть на місці. У ході розвитку літературної мови на зміну давнім явищам приходять нові, проте історична змінність норми літературної мови поєднується з її відносною стабільністю, без якої було б неможливим повнокровне існування мови. Тож у кожній літературній мові співіснують нові, активні елементи й старі, що поступово втрачають свою силу, тому в ній і створюються низки дублетних, паралельних способів висловлення.

Нормативність мови виявляється на рівні орфоепічних, акцентуаційних, лексичних, морфологічних, синтаксичних, фразеологічних, стилістичних норм сучасної української літературної мови.

Для того, щоби "дорости" до статусу норми літературної мови, мовне явище має пройти такі етапи свого формування:

• вибір норми;
• кодифікація;
• упровадження;
• розроблення й удосконалення.

Варто зазначити, що далеко не всі мовні явища, що стихійно виникають й часто трапляються, можуть стати нормою літературної мови.

Розгляньмо чотирьохетапний шлях становлення мовних норм на прикладі орфоепічних норм літературної мови, тобто норм вимови.

Перший крок – вибір норм української літературної мови.

Цей процес припав на кінець XVIII – 40-і рр. XIX ст., тобто на добу Романтизму, яка утвердила суспільний статус української народної мови, втілений насамперед через художню літературу, та зорієнтованість української літературної мови на середньонаддніпрянські (південно-східні) говори.