Я звинувачую ТБ

Що змінилося за 25 років незалежності та гідності? Незалежність є, гідність виборюється, але не всюди і не завжди. Одразу декілька змістовних та професійних українських телевізійних каналів знайшли досить цікаве джерело заробітку - інтелектуальний паразитизм. Тобто, отримуючи дані з відкритих джерел (соцмережі, преса, держреєстри), вони вдаються до махінацій з персональними даними учасників своїх шоу.

Звісно, як культурна та порядна людина, я можу поставитись до ситуації філософськи та відсторонено, але не завжди та не всюди це є практично виправданим рішенням. Тим більш тоді, коли непрофесійні трюїзми звучать з вуст людей, які нещодавно самі випустилися з медійних факультетів. Тим більш тоді, коли вони, наче мантру, повторюють неактуальні, антиукраїнські та антиєвропейські тези. Тим більш тоді, коли заради тимчасової вигоди вони зраджують ідею національної єдності. 

Більш ніж 500 активних користувачів соцмереж не задоволені свавіллям великих каналів, коли йдеться про таку тонку сферу, як ідеологія. Її плутають з вірою, призначенням, звичкою, забуваючи про поважне ставлення до аудиторії, без якої ЗМІ неактуальні та нежиттєздатні.

Викривлення даних та підміна облич у медіабізнесі призводять до майже катастрофічних ситуацій. Честь, гідність, ділова репутація, імідж, тим паче картина світу - усе це, потрапляючи до телевізійної "кухні", нещадно ріжеться, причому що компетентнішим є "учасник-консультант", то на більшу небезпеку він може наражатися. Це хибне самоповторення в результаті дає свободу дискримінаторам та іншим поверховим суб'єктам, які шляхом дешевого тролінгу намагаються "знешкодити" якісну багатомовну аналітику. Гідність та довіра взаємопов'язані. Якість роботи на будь-якому підприємстві/ в комерційній компанії не має руйнуватися від бажання власників каналів у хитрий спосіб зняти з себе відповідальність за спотворення даних активної частини електорату/молодіжної єдності. 

Медіапрагматикам вигідно і поважати, і "підгодовувати" своїх ідеалістів, тому що сегмент тих, хто створює контент, дедалі більшає, як і обізнаність на технологіях. 

Часткова правда (класичний пропагандистський прийом) дозволяє виправдати недалекоглядне вторгнення в світ реалістичних молодіжних ілюзій, які мають право і на існування, і на реалізацію. 

Чи потрібно щоразу, залучаючись до реаліті-шоу, дізнаватися, хто є його власником? На перетині різних інтересів та стилів життя втрачаються легкість та спонтанність. 

"Вирізаючи" з ефіру змістовні бесіди та залишаючи там лише емоції, канали втрачають свій штат креативників, забуваючи про невідворотність своїх збитків та наслідки, які є набагато серйознішими, ніж можна уявити.