Вона написала... фентезі

Автори творів фентезі вирізняються особливою вигадливістю і талантом. Створити новий світ, з його традиціями, законами і чудесами – непросте завдання, і довгий час вважалося, що автором фентезі може бути виключно чоловік, а жінкам краще писати "казки" з простішим сюжетом.

Тим, хто "не в темі", може здатися, що тріумфальна хода "жіночого" фентезі почалася з Джоан Ролінґ, яка з легкого змаху чарівної палички Гаррі Поттера потіснила Джона Р.Р. Толкіна та Клайва Льюїса на п'єдесталі майстрів. Насправді ж, зіркових авторок у цьому жанрі вистачало і до Ери Поттероманії.

У наступний перелік увійшли імена жінок, які стояли біля витоків жанру фентезі, впливали на його розвиток та гідно підтримують його традиції сьогодні.

Мері Стюарт

Мері Стюарт (1916-2014) народилася у Великій Британії, вивчала англійську мову та літературу у Даремському університеті, пізніше там же викладала. Після заміжжя у 1945-му році переїхала в Единбург, багато подорожувала світом, почала писати романи – переважно жіночу прозу, яка швидко набула популярності в англомовних країнах.

В 70-х роках Мері Стюарт раптово звернулася у своїй творчості до давньої історії Британії та створила фентезійну трилогію про легендарного Мерліна і короля Артура, що пізніше доповнилася ще двома романами "День гніву" та "Принц і пілігрим". Сама авторка пояснювала фентезійність своїх творів особливим трактуванням давніх переказів: про середньовічну Британію та її вірування було відомо так мало, що доводилося підключати власну уяву. Робила Мері Стюарт це майстерно і вигадливо, тож її романи про чарівника Мерліна стали класикою фентезі й навіть сьогодні читаються із захопленням і лягають в основу сценаріїв.

Перелік до прочитання: "Кришталева печера" (The Crystal Cave,1970), "Маленька мітла" (The Little Broomstick, 1971),"Порожні пагорби" (The Hollow Hills,1973), "Останнє чародійство" (The Last Enchantment,1979), "День гніву" (The Wicked Day, 1983), "Принц і пілігрим" (The Prince and the Pilgrim, 1995).

Енн Маккефрі

Енн Маккефрі (1926-2011) народилася в Кембриджі (США, штат Массачусетс). Отримала низку дипломів з різних спеціальностей, включно зі ступенем бакалавра зі слов'янських мов. Пошук себе у житті завзята й ексцентрична Енн почала з роботи дизайнером, потім професійно займалася музикою (співала оперні партії і диригувала оркестром), а з 1954-го року повністю поринула в літературну творчість.

Книжковим дебютом Енн Маккефрі став роман "Відновлена" (Restoree,1967), головна героїня якого повертається до життя після анабіозу. Наукова фантастика та альтернативне майбутнє за участю зорельотів та кіборгів захопили уяву письменниці, однак найбільшу славу принесли їй твори з серії "Дракони Перна" (Dragonriders of Pern), які писалися з 1967-го до кінця життя Енн. У 2005-му році на церемонії вручення премії Неб'юла Енн Маккефрі отримала звання "Гросмейстер фантастики". А 2006-го року вона була включена до Зали слави наукової фантастики.

Перелік до прочитання: початкова трилогія Пернського циклу: "Політ дракона" (Dragonflight, 1968), "Мандри дракона" (Dragonquest, 1971), "Білий дракон" (The White Dragon, 1978); дилогія про стародавній Перн: "Моріта – повелителька драконів" (Moreta: Dragonlady of Pern, 1983) та "Історія Нерілки" (Nerilka's Story, 1986); трилогія про арфістку Менолі: "Пісня драконів" (Dragonsong, 1976), "Драконова співачка" (Dragonsinger, 1977), "Барабани драконів" (Dragondrums, 1979), а також інші окремі романи циклу.

Урсула Ле Ґуїн

Урсула Ле Ґуїн (1929-2018) народилася та виросла в Берклі (США, штат Каліфорнія). 1951-го року отримала ступінь бакалавра в коледжі Редкліф, згодом захистила магістерську дисертацію з романської літератури Середньовіччя і Відродження в Колумбійському університеті. З 1958-го року і до своєї смерті мешкала із чоловіком у місті Портленд, штат Орегон.

Писати Урсула почала ще в 50-ті роки, але довго залишалася непомітною для видавців. Наприкінці 60-х авторка спробувала себе у жанрі підліткового фентезі, написавши роман "Чарівник Середземномор'я" – саме в цій книжці вперше в літературі зринула школа магії, а сам роман став початком легендарного циклу про Земномор'я.

Популярність прийшла до неї у 1969-му році після публікації роману "Ліва рука пітьми" (The Left Hand of Darkness), який здобув обидві найвищі премії англомовної фантастики – Г'юґо та Неб'юла. Після цього тріумфу кожна нова книжка авторки знаходила позитивний відгук від критиків, а головне – від читачів.

Окрім, міцного сюжетного каркасу та цікавого фентезійного тла, книжки Урсули Ле Ґуїн вирізняються глибокою психологічністю та звертаються до конфліктів і взаємодії різних культур, даосизму, анархізму, психологічних і соціальних тем.

Перелік до прочитання: "Чарівник Земномор'я" (A Wizard of Earthsea, 1968), "Гробниці Атуану" (Tombs of Atuan, 1971), "Останній берег" (The Farthest Shore,1972), "Техану" (Tehanu, 1990), "На інших вітрах" (The Other Wind, 2001), "Оповідки Земномор'я" (Tales from Earthsea).

Діана Вінн Джонс

Діана Вінн Джонс (1934–2011) народилася в Лондоні. Закінчила факультет англійської мови в Оксфорді, де також відвідувала лекції К. С. Льюїса і Джона Р.Р. Толкіна. У здобутку Діани більше сорока книжок, перекладених 17-ма мовами, а також безліч літературних нагород. Найбільшу популярність здобув фентезійний цикл авторки "Світи Крестомансі", а також роман "Мандрівний замок Хаула", екранізований 2004-го року відомим японським режисером аніме Хаяо Міядзакі та виданий українською у "Видавництві Старого Лева".

Творам письменниці властива буфонадна конструкція та абсурдні, майже сюрреалістичні, ситуації. Творчість Діани Вінн Джонс часто порівнюють із книжками Ніла Ґеймана, з яким Діана дружила особисто і навіть присвятила йому роман "Гексвуд" (Hexwood, 1993). 2007-го року авторка отримала Всесвітню нагороду фентезі за заслуги перед жанром.

Перелік до прочитання: "Пастка для чарівників" (Archer's Goon, 1984); "Дев'ять життів Крістофера Чанта" (The Lives of Christopher Chant, 1988) та інші твори циклу "Крестомансі"; квартет Дейлмарка (Dalemark Quartet, 1975-1993); дилогія "Даркгольм" (Derkholm, 1998-2000), цикл "Замок": "Мандрівний замок Хаула" (Howl’s Moving Castle, 1986), "Повітряний Замок" (Castle in the Air, 1990), "Будинок ста доріг" (House of Many Ways, 2008).

Енн Райс

Енн Райс народилася 1941-го року в Новому Орлеані (США, штат Луїзіана). У родині Райс чимало письменників (батько, сестра, чоловік і син Енн), але тільки Енн зверталася у своїй творчості до фентезійних сюжетів. Найбільшої популярності у світі набула її книжка "Інтерв'ю з вампіром", зокрема, завдяки успіху однойменного фільму Ніла Джордана. Та окрім романів про вампірів, яких, до речі, є ціла серія, що має назву "Вампірські хроніки", Енн Райс також написала цикли романів "Спляча красуня" і "Мейферські відьми".

Книжки авторки вирізняються містичністю та певним нуаром. Крім того, романи окремих серій перегукуються таким чином, що являють собою частину єдиного фентезійного світу, вигаданого Енн. 2001-го року письменниця була відзначена премією Брема Стокера за заслуги перед жанром.

Перелік до прочитання: "Інтерв’ю з вампіром" (Interview with the Vampire, 1976), "Вампір Лестат" (The Vampire Lestat, 1985), "Королева проклятих" (The Queen of the Damned, 1988); трилогія "Спляча красуня" (The Sleeping Beauty, 1983-85); трилогія "Мейферські відьми" (Lives of the Mayfair Witches, 1990-94).

Джоан Ролінґ

Джоан Ролінґ народилася у 1965 році в Сотбері (Глостершир, Велика Британія). Навчалася на філологічному факультеті (французька мова та література) університету містечка Ексетер, згодом працювала секретарем, вчителем англійської мови та літератури в Португалії, де зустріла майбутнього чоловіка. У 90-х почала писати книжку про хлопчика-сироту, який дізнався, що він чарівник і потрапив у чарівну школу.

Після розлучення Джоан перебралася в Едінбург (Шотландія), де викладала французьку, виховувала дітей та дописувала книжку, що згодом стала відома як "Гаррі Поттер і Філософський Камінь". Після низки відмов, вона продала книжку видавництву Bloomsbury за чотири тисячі доларів США. Видавець наполіг, аби ім'я Джоан було записане, як J.K. Rowling, без жодного натяку на стать автора. Зрештою книжка про Гаррі Поттера не лише стала бестселером та отримала низку нагород світу, зробивши Джоан міжнародною літературною сенсацією, але й розпочала легендарний цикл про юного мага, який згодом було успішно екранізовано і який став справжнім культурним явищем.

У своїй творчості Джоан намагалася відійти від підліткового фентезі: вона написала соціальний роман "Випадкова вакансія" та кілька успішних детективних романів під псевдонімом. Але покинути світ Гаррі Поттера не так вже й легко: у 2016-му році світ побачила п'єса "Гаррі Поттер і прокляте дитя", написана Джеком Торном у співавторстві з Джоан Ролінґ. Й не забуваймо про нову франшизу "Фантастичні звірі", до якої Джоан справно пише сценарії.

Перелік до прочитання: сім книжок про пригоди Гаррі Поттера, "Фантастичні звірі і де їх шукати" (Fantastic Beasts and Where to Find Them, 2001), "Квідич крізь віки" (Quidditch Through the Ages, 2001), "Казки барда Бідла" (The Tales of Beedle the Bard, 2008), "Гаррі Поттер: передісторія" (Harry Potter prequel, 2008), "Гаррі Поттер і прокляте дитя" (Harry Potter and the Cursed Child, 2016).

Світлана Мартинчик

Світлана Мартинчик – більш відома під зовсім не жіночим псевдонімом "Макс Фрай". Вона народилася у 1965 році в Одесі, навчалася на філологічному факультеті Одеського Державного Університету, але покинула навчання, аби займатися актуальним мистецтвом. Разом із митцем Ігорем Стьопіним створила кілька цікавих художніх проектів. Їхні роботи експонувалися в Європі та США.

Згодом Світлана звернулася до літературної творчості. Разом з Ігорем вони створили містифікацію – Макса Фрая, який переповідає історії з власного життя у книжках. Щоправда, мешкає він у досить фентезійному світі. Його пригоди переважно трапляються у місті Єхо (в Серці Світу, якщо бажаєте), де він займається контролем за використанням магії відповідно чинному законодавству Єхо та розслідуванням злочинів, пов'язаних із чарами. Певний час захоплений читач вірив, якщо не у перипетії Макса Фрая, то в його існування, та зрештою, таємниця авторства була розкрита. Попервах Світлана була чільним автором книжок у дуеті з Ігорем, а згодом перебрала на себе цю роль повністю. У 90-х роках письменниця мешкала в Москві, з 2004 – живе і працює у Вільнюсі (Литва). Вона не раз висловлювалася на підтримку Революції Гідності в Україні, та проти агресії Росії.

Торік у видавництві Book Chef світ побачили два романи з циклу "Лабіринти Єхо" українською мовою: "Чужак" та "Скриня мерця".

Перелік до прочитання: Цикли "Лабіринти Єхо" (8 книжок) та "Хроніки Єхо" (8 книжок), а також книжки "Гнізда химер" (1997-1999) та "Мій Раґнарок" (1998).

Сюзанна Кларк

Сюзанна Кларк народилася у 1959 році в Ноттінгемі (Велика Британія). Вивчала філософію, політологію та економіку в Оксфорді. Працювала у видавничій справі, згодом мандрувала Італією та Іспанією, викладаючи там англійську. Після повернення в Англію в 90-х роках Сюзанна довго хворіла і, читаючи Джона Р.Р. Толкіна, знайшла натхнення на власний фентезійний роман "Джонатан Стрендж і містер Норрелл".

Авторка присвятила книжці десять років, а коли вона була надрукована у видавництві Bloomsbury, то стала справжньою сенсацією, була відзначена преміями Локус та Г'юґо. Сьогодні роман видано тридцятьма мовами, за його мотивами знято однойменний серіал ВВС. Сюзанна Кларк працює над продовженням пригод Стренджа і Норрелла, хоча вихід наступної книжки ще не анонсовано.

Перелік до прочитання: "Джонатан Стрендж і містер Норрелл" (Jonathan Strange & Mr. Norrell, 2004), "Леді Ґрейс-Ад’є та інші оповідки" (The Ladies of Grace Adieu and Other Stories, 2006).

Лі Бардуґо

Лі Бардуґо народилася в Єрусалимі 1974-го року, але зростала в Лос-Анджелесі. Вона отримала диплом з англійської мови в Єльському університеті. Перш ніж опублікувати свій перший роман, Лі працювала копірайтеркою, журналісткою, візажисткою та сценаристкою в Голлівуді. Її перший фентезійний роман "Тінь і кістка" вийшов 2012-го року й одразу знайшов чимало прихильників серед молоді та поціновувачів жанру фентезі. Згодом книжка отримала продовження "Облога і штурм" (2013) та "Занепад і воскресіння" (2014), котрі завершили трилогію "Гриша".

Події книжок переносять читача до видатної в минулому містичної країни Равки, нині розділеної смугою Неморя (Unsea), населеною ласими до людей монстрами. Саме із цим суворим місцем доведеться впритул познайомитися головній героїні книжки – юній Аліні. Цикл "Гриша" швидко набув статусу бестселера і Лі Бардуґо регулярно доповнює його оповіданнями, також вона написала дилогію "Кеттердам" про цей самий всесвіт, але охопила ширшу географію.

Саме з цього циклу українці отримали і вже встигли оцінити переклади романів "Шістка воронів" та "Королівство шахраїв". Нині Лі Бардуґо замешкана в Голівуді, займається візажем, письменницькою та музичною творчістю (вона учасниця гурту Captain Automatic).

Перелік до прочитання: трилогія "Гриша" (Grisha trilogy, 2012-2014) та збірка оповідань циклу "Мова шипів" (The Language of Thorns, 2017), "Шістка воронів" (Six of Crows, 2015), "Королівство шахраїв" (Crooked Kingdom, 2016).

Дара Корній

Дара Корній народилася у 1970 році в селищі Секунь (Волинська область). Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту у Львові. Працює у Львівській національній академії мистецтв, захоплюється дохристиянською міфологією, праукраїнськими віруваннями, етнографією, казками, народною музикою.

Перший роман Дари Корній "Гонихмарник" отримав одну з премій літературного конкурсу "Коронація слова" 2010-го року. Згодом були також відзначені преміями її романи "Тому що ти є" та "Зворотній бік світла". З 2010-го року авторка активно працює в жанрі міського фентезі, її навіть називають "українською Стефані Майєр", хоча твори Дари Корній вирізняє цілковита самобутність та слов'янський колорит, та й сама авторка значно більше прихильна до титулу "мавки", яким її охрестили читачі після виходу книжки "Щоденник мавки".

Тим більше, письменниця не раз зізнавалася у захопленні драмою-феєрією "Лісова пісня" Лесі Українки – класичним прототипом фентезі в українській літературі. Деякі з книжок Дари Корній були написані у співавторстві з Талою Владмировою ("Зозулята зими", 2014 та "Крила кольору хмар", 2015).

Перелік до прочитання: "Гонихмарник" (2010), "Тому, що ти є" (2012), "Зворотний бік світла" (2012), "Зірка для тебе" (2013), "Зворотний бік темряви" (2013), "Щоденник мавки" (2014), "Петрусь-химородник" (2015), "Зворотний бік сутіні" (2016), "Зворотний бік світів" (2016), "Чарівні істоти українського міфу. Духи природи" (2017).

(via)