Валюта. Повноліття гривні

Поряд із дискусіями щодо причин і можливого розвитку збройного конфлікту між Росією та Україною усе частіше в народних масах лунають запитання щодо фінансової ситуації сьогодні і надалі. Щодня ми стежимо за зміною курсу валют, щиро переймаючись долею української гривні. І тут, напевно, у всіх громадян переживання практично схожі: чи вистоїть гривня в такий складний період? У якому співвідношенні з іншими валютами гривня буде завтра, через рік, через п'ять?

Звісно, майже кожен розуміє, що на валютному ринку гривня дешевшає, а тому і почуваються тепер українці не найкращим чином. Невідомість і невпевненість у завтрашній купівельній спроможності населення викликає страх, бо не стерлися в пам'яті тяжкі роки після здобуття незалежності.

Кожен із нас знає, наскільки важко набувати, заощаджувати, розмножувати і покращувати. Україна вже не раз проходила період становлення і відновлення з праху. Зрозуміло, що всі події, які вже відбулися, а також ті, що відбуваються й досі, перш за все позначилися на фінансовому становищі жителів України. Зараз є такі, хто цього ще не відчуває, а комусь уже доводиться рахувати уважніше, щоб не залишитися без засобів для існування. Але, оскільки фінансова криза для багатьох українців — явище не нове, дедалі частіше, як мантра, промовляється коротке "Вистоїмо!"

Для підтримки віри в національну валюту хотілося би поговорити про її становлення як грошової одиниці, тим більше, що 2 вересня 2014 року Україна відзначатиме черговий День народження гривні. Історія вшанування гривні на початку осені проста — саме 2 вересня 1996 року її було введено в обіг. Грошова реформа, під час якої гривня "ходила пліч-о-пліч" із карбованцем, тривала до 16 вересня. Два тижні на встановлення єдиної української валюти — проміжок, здавалося б, невеликий. Та якщо копнути глибше, відновлення нашої грошової одиниці почалося задовго до того, як вона стала нарешті самостійним платіжним засобом: розмови, а потім і втілення розмов про гривню в реальність почалися ще за часів Радянського Союзу. Ще за радянської минувшини Верховна Рада на чолі з Володимиром Пилипчуком почала роботу над дизайном майбутньої грошової одиниці.

Але чого не скажеш про гривню як таку, так це того, що вона була новинкою для України. Виходячи ще з часів Давньої Русі (приблизно з ХІ століття), гривня протрималась до сьогодення, періодично то зникаючи, то відновлюючись, різко падаючи і піднімаючись.

Сама назва "гривня", як прийнято вважати, походить від назви золотої прикраси, яку наші пращури носили на шиї, або, як тоді говорилося, "на загривку". Глибину коріння назви сучасної української валюти засвідчує пряма згадка у "Повісті минулих літ": "Сей же Олег почав городи ставити і встановив данину словенам, і кривичам, і мерям. І встановив він варягам данину давати від Новгорода, — триста гривень на рік заради миру..."

Тому стверджувати, що гривня як платіжна одиниця надто молода, не варто хоча б з огляду на її використання з метою відшкодування за певні послуги, предмети тощо ще у VIII-ІХ століттях. До речі, про назву: зараз дуже часто поряд із загальновживаною і сформованою назвою нашої валюти зустрічається слово "гривна".

Вважається, що ці два поняття нічим не відрізняються. Але  це не так. Побутує думка, що гроші люблять порядок: і в підрахунку, і в розподілі. А значить, слід би ще й визначити правильну назву. Потрібно знати, що гривна — це означення ваги, яке з'явилося приблизно в одинадцятому столітті. Звісно, ця міра, як і гривня, теж стосувалася купівлі-продажу, але містила в собі певну кількість монет одного номіналу, що дещо відрізняється від поняття певної грошової одиниці. Хоча, якщо говорити про призначення, гривна цілком годилася для сплати. Але факт лишається фактом: називаючи "гривною" теперішню купюру, багато хто робить помилку. Якщо за логікою, то "гривною" би слід величати заробітну плату, видану однаковими купюрами. Або одну конкретну суму, яка складається з багатьох однакових грошових одиниць. Тобто "гривна" — це швидше "купка грошей", ніж одна купюра.

Багато хто може заперечити необхідність дискусії щодо правильності чи неправильності назви, і матиме рацію, якщо розглядати це поряд з фінансовою кризою, курсом валют і економічним майбутнім держави. Тому поговорімо про історію гривні, адже відомо, що історія досить часто допомагає розібратися  і визначити шлях у майбутнє.

За часів Київської Русі гривня не раз видозмінювалася, залежно від призначення і регіону використання, карбувалися монети різної ваги та форм. Окрім звичайної монети, перебували в обігу шестикутні гривні, гривні-палички і навіть у формі човна (волзька гривня). Починаючи з XV століття, монети у формі злитків поступово вийшли з обігу, але гривня усе ж існувала до ХVІІІ століття у формі дрібної розмінної монети — "гривенка". Найбільш "живучою" виявилася новгородська гривня, але у ХІІІ столітті вона вже мала іншу назву — "рубль" (українською "карбованець"). Ця назва, як відомо, асоціювалася з грошима часів Російської імперії, а згодом стала єдиним визначенням грошової одиниці для СРСР.

За Української Народної Республіки на території України панував карбованець. Гривня повернулася разом зі змінами у владі: 1918 року В. Винниченко та С. Петлюра визначили її офіційною валютою. Тільки, як і всьому українському після більшовицького перевороту, гривні довелося поступитися радянському карбованцю.

Як бачимо, гривня пройшла складний і тернистий шлях до сьогодення. Зараз вона для багатьох просто засіб для існування, засіб, щоб отримати те, що можна купити за гроші. Але слід пам'ятати, що Україна має одну з найдавніших валют, а з цього виходить, що втримається вона і на валютному ринку, якщо вже втрималась на хвилях історії. Треба просто вірити в неї. Так, як віримо в наших солдатів, так, як віримо в українське небо і українську землю. Українська валюта теж достатньо витривала, щоб вселяти надію на краще.

Цьогоріч гривня сягає повноліття: от уже 18 років, як вона вкотре відродилася. Можливо, вісімнадцять — не так і багато, але цілком достатньо для того, щоб набратися сили, впевненості й розважливості. Звісно, "дорослішання" гривні цілковито залежить від людей, а ті, в свою чергу, повністю залежать від стабільності та витривалості державної грошової одиниці. Тому є сподівання, що при такому тісному взаємозв'язку грошей і людини гривня втримається як на валютному ринку, так і в кишенях громадян, щоб забезпечити їх необхідним.