Китай. Країна посередині світу, що одразу під небом. Центр культури і цивілізації. Держава, економіка якої росте чи не найшвидше на планеті. Суспільство, що вчиться жити у новому світі, суспільство, яке від цього нового світу відстало. Так про Китай думають більшість китайців. Як про Китай думають більшість українців, напевно, можна вмістити в одному слові – стереотип.
Всі знають про Велику Китайську Стіну, я був там двічі й можу підтвердити, що стіна велика. Значно менше людей знає про іншу стіну, на яку той, хто живе у Піднебесній, натикається щоденно і яка за своїми масштабами Велику Китайську ховає у тіні.
The Great Firewall of China - всевладний монстр, який моніторить китайський інтернет і дає чітку відповідь на питання "бути чи не бути". Google, Facebook, Twitter, Instagram, YouTube, The Pirate Bay, The New York Times, Bloomberg, the Independent, BBC - це тільки найвідоміші із понад 3000 вебсайтів, які є забаненими у Китаї на сьогодні. Спробуйте прожити один день, не заходячи на згадані сайти, і я, із солідарності, відішлю вам листівку. У Китаї більшість інтернет користувачів так живуть щодня, і навіть не скаржаться.
Причин такого бану вебсайтів більш ніж достатньо. Найважливіша – це страх Партії втратити владу. Зрозуміти їх можна, бо боятися є чого. Наприклад, Instagram був забанений минулого року під час протестів у Гонконзі, я це пам’ятаю добре, бо жив тоді в Кантоні й ми всі знали про #occupycentral, який поширювався зі швидкістю вітру. Однак, вогняна стіна вітер зупиняє за лічені дні. No fun.
Інші причини більш прагматичні й навіть розраховані на довготривалу перспективу, яка вже зараз дає результат. Наприклад, через бан таких гігантів як Facebook, Google та YouTube, в Китаї мали можливість розвинутись власні гіганти-аналоги, такі як WeChat, Baidu та Youku. Якби іноземні сайти не були заблоковані, то китайські, швидше за все, просто б не витримали конкуренції. Однак, на лютий 2016-го китайські WeChat, Baidu та Youku є настільки потужними та зручними у користуванні, що я, не китаєць, продовжу ними користуватися навіть якщо Велика Вогняна Стіна впаде як в Берліні.
Китайський уряд намагається проводити схожу політику в Інтернеті як і в економіці. Суть проста, треба розвинути власний продукт, використовуючи гігантський китайський ринок, що часто захищений від іноземної конкуренції, а потім, коли продукт вже конкурентно здатний, експортувати його в інші країни, розказуючи всім, що Китай завжди був найбільш миролюбною і відкритою для торгівлі країною.
Через це рекомендую вже зараз запам’ятати назву WeChat, бо у майбутньому ви її майже напевно почуєте. Цю ж програму варто завантажити на смартфон кожному, хто планує відвідати Піднебесну, бо без неї в Китаї як без рук.
Іншою схожою програмою, яка до сих пір популярна в Китаї, є QQ. Тим, хто хоче вести у Китаї бізнес, WeChat та QQ потрібні як повітря, так само як і робочий email, який не закінчується на gmail.com.
Що робити тим, хто звик читати різну непотрібну "муть" на Facebook, лайкати мотлох на Instagram чи шукати статті через Google Scholar? Те саме, що роблять китайські компанії, орієнтовані на експорт і без Google, Facebook, Twitter чи YouTube не мають жодного шансу стати глобальними. Відповідь – VPN.
Віртуальна приватна мережа, що через тріщини у Вогняній Стіні з’єднує нас із зовнішнім світом. VPN у Китаї мають усі серйозні компанії, як і купа китайських студентів чи брудних іноземців. Зазвичай головний фактор, що відокремлює тих, хто має можливість користуватися VPN, від тих, хто ні, - це гроші. От такі справи.
Приїжджайте в гості та не забудьте про WeChat та VPN. Тут класно.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
