Сімейні альбоми в епоху селфі

12 січня 2018
Simple History

Тетяна Кудря


Зараз за кордоном України перебуває більше 20 мільйонів українців. Хтось їде у пошуках кращої роботи, хтось — на навчання, хтось — до рідних…

Вчора приїхала подруга з Канади. Вона вже там 15 років. За цей час старенькі батьки померли в Києві. Отже, треба продавати спадок. Викидають старі меблі, роздають книжки знайомим. Разом з мотлохом в сміття летять і старі фотографії.

Беру до рук пожовклі світлини: капітан Червоної армії,  на  грудях — більше десяти нагород, дві зірки. А ось ще декілька фотографій… На них — той же чоловік із старшою жінкою та дівчатами. Мабуть, мати та сестри. А на наступному фото — маленька хата, поруч із старезним деревом. Деякі з них підписані: 1936, 1940, 1945… Тримаю в руках, розглядаю: все це — історія, за кожною фотографією — людська доля. На питання: "Чому викидаєш, не береш з собою?" отримую відповідь, що немає сенсу везти до Канади старий папір…

А я згадую такі далекі 80-ті. Одного літа я, юна студентка, була в Угорщині, гостювала у друзів батька. Мені до рук дали товстелезний альбом із світлинами. Найдавніші з них зроблено ще у 19-му столітті. Чоловіки в мундирах Австро-Угорщини, жінки в довгих мережевних сукнях. Дядько Ласло показував і розповідав: "Це — мій дід, це — батько, директор гімназії, це — я студент, і це, у ватнику, — також я, у таборі ГУЛАГУ в 1949".

Це вже потім, у 60-х його було реабілітовано…


 


Такого альбому у моєї родини не було. Значно пізніше я почала збирати старі світлини і разом з дітьми зробила сімейний альбом. З тридцятих років збереглося лише декілька маленьких світлин, які робили для документів. Батьки, на щастя, вижили у Другій світовій, але окупація Харківщини і бої 1943-го не сприяли колекціонуванню фотографій… Матусині світлини підписані вже 1949-м роком, коли вона отримала призначення на роботу до Львова. Так ми і складали по рокам історію молодості наших рідних. Вже не було в живих моїх батьків, але про кожну світлину я могла щось розказати своїм дітям, щось згадати із розповідей, сумні чи веселі моменти…

Всі ці фото — це наша історія, наша пам'ять. З цих маленьких, унікальних історій кожної родини формується історія нашої країни. І це не безликі параграфи у підручнику, а справжні, живі люди, яких ми знали.

Кожен має право вирішувати, що для нього мотлох. Але хочу запитати: що для вас історія вашої родини? Чи взяли б ви з собою у дорогу альбом зі світлинами предків?

(вперше надруковано на vidia.ua)

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Львівський студент створив розумний велошолом, що за нахилом голови показує сигнали поворотів
Студент Українського католицького університету Маркіян Зубрицький створив аксесуар для велошоломів, який, реагуючи на нахили голови, показує сигнали поворотів.
Читати більше