Роздуми про столичні музеї

9 жовтня 2017
Linda

Ви коли-небудь плакали в музеї? Ні, не розчулившись від перегляду картин чи інших експонатів. А від безнадії, від розуміння того, що не хочеш падати на рівень "головних персонажів" музею – бабок, які сидять на стільцях в кутку. А відповідно не можеш і не хочеш відповідати на їхнє хамство, повчання, моралі та приниження… Коротше, нещодавно я тупо розридалася :(

Саме тому вирішила більше не відкладати свою давню ідею, і написати такі собі роздуми щодо столичних музеїв. І цікавить мене у даному випадку не стан будівель, в яких ці музеї розташовані, й не їхня матеріально-технічна база. Я в шоці від обслуговування, від ставлення до мене як до клієнта(((

Розумію що подібний опус можна написати про будь-яку сферу культури, але почну все ж таки з музейних закладів. Скільки їх всього в Києві, я не рахувала. Але кількість достатня, і багато киян, мабуть, і не здогадуються про існування деяких з них.

Окрім проведення екскурсій, я заохочую людей відвідувати різні цікаві заходи та події. Компанією часом зовсім незнайомих між собою людей ми ходимо в театри, на виставки та лекції, а також до музеїв. Напередодні Євробачення мене не покидала думка – а що подумають іноземці, якщо зайдуть до одного з них? Про знання англійської тут навіть не йдеться, я про інше. Якщо тітка на вході почне на них кричати, як одного разу на нашу групу: "Ви до музею прийшли чи в туалет??? Подивіться, яка черга із-за вас утворилася!". А якщо ті ж іноземці прийдуть у день відкритих дверей, а їх не пускатимуть, мотивуючи це тим, що без екскурсії вони все одно нічого не зрозуміють? Щоправда, екскурсовода немає на місці, тому чекайте, дорогі гості, годинки півтори!

Я не буду писати назви цих музеїв, бо розумію, що далеко не всі працівники навіть одного закладу однакові. Але здогадуюсь, що багато чого залежить від керівництва. Краще я розповім про хороших людей і відповідно ті музеї, які хочеться порадити друзям.​

Музей шістдесятництва

Дзвоню вчора в Музей шістдесятництва, щоб уточнити час роботи. Мені відповідають на мої питання, заразом розказують і про вільний вхід, пояснюють, що це для всіх категорій, адже це день відкритих дверей! Мчу туди, зустрічає мене мила, привітна бабця років під 80. І вибачається, що в них вже три місяці немає світла, але вона зараз "побіжить" і принесе ліхтарик! А після цього приходить хтось з керівництва, щоб надати мені дозвіл на фотозйомку і дуже дякує, що я популяризую їхній та інші музеї. А потім з’являється інший співробітник, який безкоштовно проводить відвідувачкам-пенсіонеркам невеличку екскурсію, адже вони не мають змоги заплатити по 10 грн…

Музей Тичини

Усе своє свідоме життя я не розуміла як можна любити поезію, коли є проза :) Звісно, я читала вірші й деякі мені навіть подобалися. Але загалом у цій битві для мене на першому місці завжди була проза. І от зараз я доросла до того, щоб мати улюбленого поета! Спитаєте як це пов’язано з музеями? Все просто – я обожнюю Тичину, його твори і звісно ж музей! А все чому? Тому що працюють там небайдужі люди, які приязно зустріли і запропонували чашку чаю, провели екскурсію та запросили до обміну книжками в їхній бібліотеці. Тепер я знаю ледь не все, що стосується життя та діяльності Павла Тичини, та зачитуюсь його віршами.

Музей Кавалерідзе

Ще один приклад – музей Кавалерідзе. Ніяк не звикну, що в наш час є установа, яка не має ані сайту, ані сторінки у ФБ. Але якщо вам пощастить поспілкуватись з директором цього закладу, ви зрозумієте, що то не головне! Людина просто живе своєю справою і робить все, щоб музей процвітав.

Коли бачиш таку різницю у поведінці музейних робітників та у їхньому ставленні до відвідувачів, розумієш що справа зовсім не в маленькій зарплаті. Я завжди себе заспокоюю, що це просто такі люди. Але стикатися з їхнім хамством мені не хочеться.

Зараз ледь не всі музеї намагаються розвиватися в різних напрямках. Працівники проводять лекції, кінопокази, виставки, концерти і квести для дітей та дорослих. Дивлячись на їхні старання, знаючи про часто безсонні ночі напередодні події, розумієш, що їм доводиться "боротися" ще й з отими вищезгаданними тітками…

***

Не сильно думала над текстом, можливо якось сумбурно написала. Не знаю навіть що це дасть, але роблю що можу))) А на цій сторінці у своєму блозі я розповідаю про музеї, які ми відвідуємо разом з друзями та ділюсь новинами за темою. За кілька днів колекція записів суттєво поповниться.

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Модним бути зручно: про бренд Birkenstock в Ostriv
Американський модельєр домініканського походження Оскар де ла Рента писав: "Ходіть завжди так, ніби за вами йдуть троє чоловіків". Сьогодні поговоримо про бренд із кількасотлітньою історією - Birkenstock. Його заснували ще в 1774 році.
Читати більше
Як біоритми впливають на продуктивність впродовж дня
Якщо правильно вибудувати графік активності та відпочинку, можна значно підвищити свою продуктивність впродовж дня. Для цього достатньо прислухатися до власних потреб і ритмів сну.
Читати більше
Квіткова дівчина: як юна візажистка створює ніжні композиції просто на обличчі
Юна мешканка Лондона створює власний тренд просто зараз. Вона покриває очі квітковими конструкціями, виконаними із живих, нещодавно зрізаних, квітів. Така тенденція обов'язково знайде своїх прихильників. У її роботах простежується стиль та певна естетика. Зазирніть і ви у світ юної феї.
Читати більше