Паралімпієць Андрій Демчук: "У мене одна нога, тож я завжди встаю з лівої, але в гарному настрої"

28 жовтня 2016
Редакція
Володар золотої медалі Паралімпіади-2016 у Ріо-де-Жанейро, фехтувальник Андрій Демчук став героєм проекту "Ті, що вражають". Демчук розповів студентам Житомирського державного університету, ким мріяв працювати, як готувався до найважливіших змагань у своєму житті, та зізнався, що він на свою долю не нарікав ніколи.
 
Крім титулованого спортсмена, про життєві поразки і перемоги українській молоді розповідали ведуча ТСН Наталія Мосейчук, журналістка ТСН Наталя Фібріг та шоумен Максим Бахматов.
 
Андрію Демчуку було 19 років, коли йому через хворобу ампутували праву ногу. Інший би впав у відчай, а Демчук – ні, одразу замовив собі протез, продовжив навчання в університеті "Львівська політехніка", а заняття баскетболом та футболом замінив на секцію з фехтування. Наразі Андрій – кандидат технічних наук, викладає у рідному виші комп’ютерні технології, професійно займається спортом, бере участь у провідних змаганнях по всьому світу. 
 
"У мене з дитинства були мрії і була мотивація. Добре жити, мати сім’ю, народжувати дітей, робити так, щоби батьки тішились моїми досягненнями. Це допомогло мені не закритися після ампутації і не відчувати образи на долю. Чесно кажучи, я навіть не сприймав це як радикальну зміну, скоріше як нові обставини, до яких мусив адаптуватися. Кілька разів я заходив у військовий госпіталь, де лежать поранені хлопці, які втратили кінцівку, і відкрито говорять: "Краще б мене вбили". Хотілось своїм прикладом показати бійцям, що треба піднімати голову і жити далі. І вам хочу сказати – живіть на повну силу, щодня працюйте на себе і свою родину, місто, країну – і це повернеться до вас добром, успіхом". 
 
Перед переповненою залою Житомирського державного університету 29-річний Демчук багато жартує: "Кажуть, задля щасливого дня треба вставати з ліжка з правої ноги. Але я щоранку в гарному настрої, хоч і піднімаюся завжди з лівої".

Найвищу відзнаку Паралімпіади-2016 чемпіон зберігає вдома разом з іншими міжнародними нагородами. Але вважає, що однієї медалі замало, і вже планує виступ у 2020 році.
 
Знову студенткою у стінах рідного університету себе відчула телеведуча ТСН Наталія Мосейчук. І хоча педагогом вона так і не стала, але зізнається, що отримані знання використовує у повсякденному житті ледве не щодня. Наталія каже, що секрет успіху зрозуміла ще у дитинстві, коли її сім’я часто переїздила.
 
"Всі татові відрядження мама називала "засланням", а наш переїзд в Україну став найщасливішим етапом сімейного життя. Тут усе налагодилося, і я зрозуміла, що треба наполегливо працювати. Іншого рецепту немає. Коли я переїхала до Києва, на мене чекало багато пригод: і холодна однокімнатна орендована квартира, і незаконне звільнення після декрету, і сльози, і страхи – все було. Інколи тобі здається, що ти вже чогось досяг, але потім треба починати з початку. Тут головне не здаватися", — переконана телеведуча.
 
Як зробити успішну кар’єру в Україні, розказав і Максим Бахматов. Шоумен та генеральний директор київського ВДНГ мав кілька можливостей поїхати працювати за кордон, проте залишився на батьківщині. "П’ятеро моїх друзів дитинства виїхали працювати у США, Росію, Німеччину, Ізраїль, а я залишився в Україні. Через 21 рік хтось із них охоронець у клубі, хтось — менеджер із продажу, хтось колишній власник компанії. Я не знаю, добре це чи погано. Але, на мою думку, в інших країнах нас сприймають як "робоче м’ясо", — вважає він.
 
Журналістка ТСН Наталя Фібріг, яка вже багато років живе у Німеччині, з Бахматовим погоджується: "Я знаходжуся у Німеччині, але живу Україною. Тому на ситуацію дивлюся зі сторони. По-перше, у Європі ви завжди будете гостем. По-друге, в нашій уяві це райський куточок, де ти обов’язково будеш жити краще. Це неправда. Там ще складніше. По-третє, в Україні значно більше можливостей щось змінити, зробити і досягти. Можливо, зараз десь у гаражі український Стів Джобс творить новий прорив у технологіях. У Німеччині це неможливо. Бо через 10 хвилин до нього приїде перевірка, яка скаже, що в гаражі жахливі умови роботи, немає вікон, а винахід не зареєстровано. Я хочу сказати вам: не їдьте з країни, а подорожуйте. Чим більше ви будете бачити світ — автостопом, у дешевих турах чи власних літаках — тим ясніше зрозумієте, що ви змінюєте країну, а не країна вас"
 
Наступне місто, куди завітають "Ті, що вражають", – Суми. Вже 2 листопада зі студентами місцевого університету зустрінуться акторка Студії "Квартал 95" Олена Кравець, телеведуча Соломія Вітвіцька, журналістка ТСН Маргарита Ситник, засновниця Ukrainian Fashion Week Ірина Данилевська та паралімпієць Євгеній Богодайко.

Більше про виступ "Тих, що вражають" у Житомирі дивіться в сюжеті:
 

* Освітньо-соціальний проект "Ті, що вражають" – серія мотивувальних виступів публічних осіб. Протягом жовтня-листопада команда із 4 спікерів (телеведучі, журналісти, актори, спортсмени, музичні виконавці, представники модної індустрії та культурні менеджери) виступає перед студентами українських університетів. Головна мета проекту – підтримати українську молодь, дати настанови та порадити, як прийти до своєї мрії.
 
Фото: прес-служба телеканалу "1+1"
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Який стосунок має Гелловін до України?
​Незабаром нас очікує дещо контроверсійне свято. Для когось Гелловін – це можливість стати казковим чудернацьким створінням і повеселитися з друзями. А хтось вважає, що це – "диявольське свято, яке не повинно з'являтись у лексиконі українців". Але який же стосунок Гелловін має до України?
Читати більше