Особливості американської початкової школи в контексті нової освітньої реформи в Україні

У вересні 2018 стартує реформа початкової школи в Україні. Міністерство освіти наважується трансформувати українську середню школу з пострадянської в сучасну і прогресивну (міністр Лілія Гриневич відзначила, що при розробці нової системи було використано досвід 7 країн, а саме: Фінляндії, Сінгапуру, Ірландії, Шотландії, Франції, Канади та Польщі). Нововведення ще не вступили в дію, а вже здобули як оптимістично налаштованих прихильників, так і песимістично переконаних противників реформування.

Особисто я вважаю, що час змін для української школи однозначно настав. Таке моє переконання базується на власному досвіді відвідування української початкової школи зразка 1993 року і досвіду моєї дочки в американській системі освіти, починаючи з 2016 року і до тепер.

Насправді, відмінностей між нашою початковою школою та американською існує безліч. Об'єднує їх, хіба що, досить низька заробітня платня освітянина. Здивовані? Я теж не могла повірити в те, що вчитель після закінчення 4-х років коледжу, а також успішного складання серії екзаменів на отримання сертифікату вчителя, отримує, в середньому, лише 30-40 тисяч долларів на рік. Зарплатня залежить від штату: найменше вчителів цінують у Монтані (27 тисяч доларів на рік), найбільше — у столиці Вашингтоні, Округ Колумбія (від 50 тисяч доларів на рік і вище). Також непогано отримують вчителі у штатах Каліфорнія та Нью-Йорк (в середньому 42-43 тисячі доларів на рік). Для порівняння: заробітня платня звичайного американського терапевта стартує з позначки 195 тисяч доларів на рік, вузькі спеціалісти отримують майже 300 тисяч доларів щорічно. 

Незважаючи на таку фінансову несправедливість, вчителі, з якими мені доводилося зустрічатися у Штатах, демонструють палке бажання викладати, відчувається, що у професію вони потрапили не випадково. Ось як про вибір свого життєвого шляху говорить вчителька моєї 7-річної дочки, 26-річна Саманта Макхью:

"Рішення бути вчителькою прийшло до мене у старшій школі. Спочатку я мріяла стати ветеринаром, але з віком усвідомила свій потяг до знань і вміння знаходити спільну мову з дітьми. Більшість людей обирають шлях вчителювання як свою першу та останню кар'єру, проте є й такі, що приходять в освіту вже з досвідом роботи в інших сферах. Безперечно те, що люди стають вчителями не через грошову винагороду, а через свою любов до дітей, вони прагнуть позитивно вплинути на майбутні покоління".

В американській початковій школі немає звичних для української 35-45 хвилинних уроків, один вид діяльності (наприклад, читання) плавно перетікає в роботу зі спеціальними розвиваючими програмами на комп'ютерах, а потім в захоплюючий урок прикладного мистецтва. Учні працюють групами по 5-6 чоловік і сидять разом за столиками: так виховується командний дух, який не завадить у середній та старшій школі, коли кожен учень сидітиме за персональною партою і, в результаті, набуде славнозвісного американського індивідуалізму. 

Два головних стовпа, на яких міцно тримається американська школа — це поведінка та відвідування. Ваша дитина може вчитися на одні трійки, але ніхто не буде бити на сполох. Однак через один пропущений день ви повинні відповідати пояснювальною запискою, а також обов'язково отримаєте дзвінок зі школи про те, що "ваша дитина пропустила сьогодні заняття". Про найменше порушення дисципліни батьки також будуть проінформовані у найкоротший термін.

Ще однією особливістю початкової школи США є відсутність "батьківських зборів" в українському розумінні цього словосполучення. Американський вчитель призначає особисту зустріч батькам кожного учня. Зазвичай, такі "збори" тривають 10 хвилин, впродовж яких вчитель ознайомлює маму й тата з успішністю їхньої дитини, відповідає на можливі питання батьків, а також обговорює з ними поведінкові недоліки учня (за умови їх наявності). Спілкування вчителя з батьками відбувається переважно через смс-повідомлення. До слова, задля "побачення" з директором школи потрібно неабияк постаратися, він наче зірка Голлівуду — недосяжний для простих людей, що звуться батьками.

Найбільше в американській школі мені подобається практичний підхід до засвоєння знань. Замість того, щоб напам'ять "зубрити" правила і формули, учнів вчать аналізувати інформацію, використовувати здобуті знання на практиці. Навіть у першому класі дітям доручають робити проекти: спостерігати за фазами місяця, записуючи дані в таблицю, самостійно вигадувати невеличкі оповідання з використанням певної групи слів, малювати на різні теми, а потім описувати намальоване — загалом постійно послуговуватися своїми креативними ідеями. Такі завдання розвивають мислення та уяву. Дітей готують до життя в сучасному світі, де головне — це вміння знаходити потрібну інформацію і застосовувати її відповідно до ситуації.

Ще одним цікавим для мене спостереженням стало питання дрес-коду. Для учнів він обов'язковий, а от для вчителів не завжди. Кожна школа сама обирає кольори шкільної форми (в нашій початковій школі це темно-синій та колір хакі). На відміну від учнів, вчителі вдягаються на свій смак і розсуд. Я пам'ятаю, як вперше побачила вчительку в коротких шортах і майці. Нікого крім мене такий кежуел працівника освіти не шокував. Це і не дивно, з огляду на те, що американські батьки не мали того пострадянського шкільного досвіду, який мала я, коли вчитель повинен був виглядати солідно і скромно. 

Комусь шкільна форма може здатися поганою ідеєю, адже однаковий одяг уніфікує дітей наче солдатів. Американська початкова школа подбала і про цей аспект: на кожне свято або спортивну подію діти вдягаються тематично: до дня Святого Патріка — в зелене; на Геловін влаштовують парад і можна прийти в будь-якому костюмі; після перемоги команди американського футболу Філадельфія Іглз (Philadelphia Eagles) у Супер Боулі діти одягали футболки із символікою улюбленої команди чемпіонів цілий тиждень — таким чином вшановуючи важливу подію в житті кожного філадельфійця. Одним словом, нудно в школі не буває. 

Як зізналася вчителька моєї доньки міс Макхью: "Успішним вчителем може стати лише людина, у якої достатньо розуміння, співчуття, організованості та креативності. Особливо це стосується вчителя початкової школи. Ми вчимо дітей, які тільки розпочинають свій життєвий шлях. Школа для них—нове середовище. Вчитель несе відповідальність за створення такого середовища, де діти почуватимуться захищено і розумітимуть, що вони мають право на помилки, але їх зрозуміють і не засудять, а, навпаки, допоможуть подолати будь-які труднощі. Для того, щоб учні не втрачали інтерес до навчання, ми вносимо різноманіття у заняття. Такий підхід лише розпалює у дітей жагу до знань".

Підсумовуючи мою розповідь про американську початкову школу, хочеться згадати мудрі слова про те, що "вчителі, які люблять вчителювання, навчають дітей любити вчитися". Сподіваюся, що в таку важливу професію йтимуть виключно за покликанням, а заробітній платні українського вчителя нарешті позаздрить навіть американський лікар-терапевт.