Мовне питання: мета та засоби

Автори тексту - Євгенія Козловська та Наталія Козловська 

"Ви ігноруєте українську мову!!!" - пише якийсь пан у фейсбуці й ставить низьку оцінку приватній сторінці фотографа. Цей відгук отримує декілька протилежних реакцій: від лайків-сердечок до коментів обурення, мовляв, до чого це тут і яким чином мова пов'язана з фото.

Реакції різні, але мовне питання нікого не залишає байдужим — це однозначно.

Всі ми переймаємось ним, так чи інакше. Комусь болить недостатнє поширення української мови, а когось, навпаки, дратує необхідність вивчати її, бо раніше можна було спокійно обходитись лише російською.

Проблема повернення власної мови в офіційні інстанції та побут українців має багато вимірів. І, як завжди, виникає питання, якими засобами варто користуватися.

Щодо вектору державної політики cумнівів немає: українська мова має впроваджуватись у всі сфери на законодавчому рівні. І альтернативи тут розглядати не варто. Згадаймо, які дебати викликав закон про обов'язковий дубляж фільмів українською. Від противників цієї ідеї лунали закиди, що ніхто не ходитиме на кіносеанси, але, як наглядно показала практика, — рації вони не мали. Звісно, має бути державний захист мови і необхідно слідкувати за дотриманням ухвалених законів.

А от щодо приватного простору — не все так однозначно. З одного боку, коли якесь питання стоїть гостро, вкрай важливо швидко його вирішити. І якраз приватні ініціативи можуть у цьому допомогти. Але якими вони мають бути? Чи варто одразу рубати з плеча, чи, можливо, більш далекоглядним кроком буде продумати стратегію, яка дозволить досягти кращих результатів у майбутньому, хай і не так миттєво? Не варто також забувати, що у вирі емоцій ми часто губимо межу між цивілізованою дискусією та банальною базарною суперечкою. 
 

Видається корисною порада спробувати уявити себе на місці людини, що користується у побуті чи бізнесі російською. Бо так звичніше, зручніше, або вигідніше для комерції. Які б методи переконання були прийнятними для нас? Що змусило би перейти на українську мову? Або ж можна піти від протилежного: з'ясувати причини, що спонукають людину обирати саме російську. Серед них можуть бути уявлення, що українською не модно спілкуватись, або людина може соромитись помилок у вимові. А хтось впевнений, що вести бізнесові сторінки українською не так вигідно, як російською.

З усіма цими "російськими забобонами" цілком реально працювати - багато вдалих прикладів красномовно свідчать про це. Ось, скажімо, дівчина, яка має декілька тисяч підписників у фб, розповідає, що обирала собі сукню онлайн. І підкреслює, що вирішила купувати у виробників, котрі мають версію сайту українською мовою - бо їй так зручніше. Або ж читаємо, що створюються курси для тих, хто хоче покращити знання з української мови та перестати соромитись суржику. Або ж замість солоденьких слів про традиції, рідну солов'їну та іншого пафосу — школярам пропонують послухати вірші українською, які вивчаються у шкільній програмі, у виконанні популярних артистів. 
 

Фото з концерту "Ідентифікація" 

Спільна риса наведених прикладів — тут не використовують примус, а демонструють нам, як це круто і сучасно — розмовляти українською. 

Ще один важливий нюанс, який хочеться підкреслити окремо. Уявімо коментар "переходьте на українську!" на FB-сторінці, що ведеться англійською мовою. Виглядає дивно, чи не так? Проблема, взагалі-то, зовсім не в існуванні російськомовних ресурсів. Проблема в тому, що зараз дуже мало якісних україномовних. Нам потрібна якісна альтернатива російському контенту, без агресивного комплексу меншовартості. А ще - правильний підхід до формування іміджу української мови. Бо все починається з мови... 

Приєднуйтесь до нашого каналу на Ютуб - www.youtube.com/channel/UC73UiQhdfECjyOV0ySzFkVA
і у Фб - www.facebook.com/Simple-History-646384515536556


(Зображення, які було використано для статті, опубліковано у фб Освітній проект "Відкривай Україну",  та на сайті "Мова - ДНК нації ; обкладинка - фото листівки І. Стронговського)