Місце, де сходяться два полюси: романтика і навчання

Ви вивчаєте літературу Сходу

У навчальній програмі філолога є курс із літератури Сходу. Це не лише студенти, які вивчають китайську, перську чи японську, але й ті, хто обрали західноєвропейські чи слов’янські мови. Щоб досконало прочитувати закодовані смисли, розуміти, що таке "мандрівний сюжет", недостатньо бігати очима по коротких викладах, скорочених варіантах, адже незнання текстів вилізе боком.

Часто-густо студенти-першокурсники нажахані неосяжною незвіданістю Панчатантри і Махабхарати, Шах-Наме у них асоціюється із нескінченністю, Рамаяна із трильйоном назв богів. Дехто вже з перших лекцій намагається розв’язати логарифм: який рівень IQ був у представників давніх народів, щоби примудритися вигадати стільки імен, що у сучасного знавця комп’ютерних програм закипає голова, або в один текст помістити хмарочос епітетів, порівнянь і метафор, від розшифрування яких відчуваєш себе Шерлоком Холмсом.

Ви окрилені почуттями, але приглушені томами

Студентський час, звісно, цікавий і неповторний. Та особливий своїми вічними дилемами, як у Гамлета: бути чи не бути; у Гессе на грані межової ситуації; герой твору "Чума" або Фауст Гете зі складною проблемою вибору. 

Але що там той Гамлет, коли в тебе все набагато серйозніше, коли твоя екзистенція розривається поміж об’єктом романтичного зітхання та предметом твоєї спеціальності.

Твоє навчання є запорукою твого успіху, твоєї кар’єри; знання літератури є гарантом твого інтелектуального зростання, ерудованості, фаховості. Тому просто махнути рукою – це велика помилка. Але студентське життя – синкретизм. Чахнути як Кощій Безсмертний над ведійськими томами, історією Межиріччя і блуканнями Крішни теж не варіант. Як казав поляк Єжи Лєц: "Ми розіп’яті на циферблаті годинника…", отож від життя треба брати максимум – все й одразу. І це зовсім не хибне твердження.

Треба поєднувати прозу і поезію, лірику і філософію, романтику і навчання. До того ж ученими доведено, що інформація, пов’язана із яскравими емоціями, запам’ятовується краще, а прогулянки з цікавою людиною мотивують пізнавати щось нове. Та й розповідати історії про східного Дон-Жуана, ліричну історію "Біжан і Манеже", чи переповідати грузинську поему про витязя у тигровій шкурі Шота Руставелі – відмінний спосіб справити враження. Перед запланованим вечором варто вивчити рубаї Омара Хайяма, щоб із чарами східного шарму прочитати напам’ять, а наостанок, коли вже зовсім душа співатиме – пориньте в індійську філософію Ошо.

Київ з елементами Сходу

Якщо дилема перетворюється у визначеність, апатія до літератури Сходу видозмінюється мотивацією, – залишається один-єдиний нюанс і штрих: де знайти гарне місце для цікавої зустрічі та одночасного вивчення літератури.

Здається, що Київ уже не може здивувати тебе, і ти не можеш здивувати когось Києвом. Замкнене коло. Куди? Центр, Золоті ворота, Пирогово, кафе, ресторан. Усе кусає – пафос, ціни, шум, набридливий натовп. Літературу і філософію Сходу створювали і вивчали на вершинах Тибету, під сакурами, вичікуючи схід священного сонця.

Але у Києві є таки місце, про яке мало хто знає. Воно особливе, чарівне, тихе, атмосферне і незабутнє. Це сквер Гейдара Алієва, що знаходиться поруч із посольством Азербайджану.

Тисяча і один київський вечір

У цьому місці ти позбуваєшся вічного гудіння автомобілів, голосів обридливих сусідів, мурашника гуртожитку, квартирного побуту, університетського градуса напруги, одним словом, божевільні міського ритму. Гармонія із собою, душевна рівновага, втеча від "залізної руки міста", медитації і тонкі душевні порухи. Тут ти або Шахразада, або витязь Рустам.

Центром експозиції парку є великий фонтан-водоспад, оформлений у вигляді каскадного східного килима, який символізує багатогранність культури і достаток. Килим, який викладено із муранського скла і кераміки – це єдина за розмірами у світі копія килима "Шейх-Сафі", восьмого чуда світу. Позаду нього – копія стіни Бакинської фортеці.

Цікаві факти:

Вода, що стікає по мозаїчному килиму, плавно перетворюється у багатоярусний водоспад, який символізує джерело життя і чистоту.

Ландшафтний дизайн скверу надихає – тут висаджені магнолія, клен, тис, сакура, айва, барбарис, кизил, слива, акація. Клумба квітів – це не просто флористична композиція, а філософська загадка для непересічного відвідувача місцини і своєрідна перевірка: чи зможе він відгадати, що це - карта Азербайджану.

Гайда до Алієва і всі проблеми вирішені!

Чарівні алеї, тьмяне світло перламутрових ліхтарів, лавки під сакурами і кипарисами, шум води. Отож, якщо ви поет, учений, студент, музикант, закоханий і розгублений, роздратований і на межі психологічного колапсу, нервової перенапруги, під впливом електричного розряду курсів і факультативів – вихід є, оаза посеред Сахари, вуаля, Сезам відчинився – місце знайдено!

Тут вивчайте Махабхарату, Панчатантру, читайте Омара Хайяма коханій, запрошуйте на побачення, відпочивайте, навіть готуйтеся до іспиту, насолоджуйтеся книгами – усе здійсненно. Окрім цього, тут безпечно, адже парк під пильним наглядом охорони, але засиджуватися тут можна лише до півночі. Далі післяопівнічні казки доведеться читати деінде.

А ще тут можна почерпнути трохи із надр історії та політології. Адже Гейдар Алієв – політичний діяч Азербайджану, двічі обраний президентом.