Листоноша

Сьогодні, в еру електронних носіїв, ми не уявляємо свого повсякденного життя без перегляду електронної пошти. Час стрімко набирає обертів у нових технологіях і ми мимоволі забуваємо про деякі професії, які щойно були такими бажаними. Кожен з нас може зловити себе на тому, як чекав на лист від дорогої йому людини чи підтвердження документальні, перебуваючи в очікуванні однієї людини - листоноші. Нині є безліч служб, які за короткі терміни досталять вам бажане, але вже кур'єром.

У селі на стіні церкви (1616, реконструкція 1990), зберігся унікальний меморіальний барельєф-пам'ятник листоноші. Так односельці вшанували в 1838 році пам'ять Федора Фекете (Чорного), який понад 30 років щодня виконував обов'язки листоноші, лугами й лісами долаючи шлях довжиною 25 км. до Ужгорода за поштою і назад. За переказами, одного разу, переходячи вкриту кригою річку, Фєкете провалився під лід, занедужав запаленням легенів і незабаром помер. У Тур'їх Реметах дотепер проживають нащадки Ф. Фекете.
 
На дошці написано "Въ Память Приязности, Тверезности, Чесности и Послужности Посла Феодора Фекета. Померъ р. Б.1838"
 
У центрі Перечина у 2004 році відкрито єдиний у світі пам'ятник листоноші. Він славить подвиг поштаря Федора Фекети, який щодня розносив пошту, йдучи пішки від Ужгорода до Тур'їх-Ремет понад двадцять п'ять кілометрів. Автором скульптури є Михайло Белень.
 
А хто з нас не обожнює "Почтальйона Печкина" из мультика "Трое из Простоквашино".
 

Фронтові "трикутники" - листи воєнних років...

З перших днів війни Державний комітет оборони прийняв кілька важливих рішень, що стосувалися кореспонденції між фронтом і тилом. Зокрема, було заборонено використовувати поштовий транспорт для господарських робіт.

Поштові вагони "чіпляли" до всіх поїздів, навіть до військових ешелонів, прирівнюючи їх до стратегічної зброї чи боєприпасів.

У багатьох українських родинах дбайливо зберігаються пожовклі, написані олівцем сторінки з вицвілими від часу штампами польової пошти. Без трепету в серці читати їх неможливо. Ці перечитані, зачитані до дір на складках листи з фронту - вся історія, біль та сльози минулого, і прикрості розлуки, і кров війни.

Листи з фронтів - як чекали їх! У пропахлих порохом рядках - подих війни, брутальність суворого окопного будня, ніжність солдатського серця, віра в Перемогу.

Не було на фронті бійця, який би не сумував за рідною домівкою. Невипадково майже всі листи починаються зі звертання до рідних та близьких: "люба матусю", "мої рідні", "дорогі мої діти", "кохана"...

Як багато вони розповідають - і не тільки словами, але й своїм видом! Вони навіть пахнуть тим часом, страшним і смертельно небезпечним. Важко навіть уявити, в яких умовах їх писали, їхній шлях із фронту, з яким нетерпінням їх відкривали, жадібно читали й перечитували. Життя тоді ділилося на проміжки часу від бою до бою, від листа до листа. Листоноші приносили в будинок щастя, або... бувало й так, що іноді звісточка з фронту про те, що рідна людина жива-здорова, приходила після страшного казенного конверта. А матері й дружини вірили: похоронка прийшла помилково.

І чекали - роками, десятиліттями. І кожну родину ніколи не залишали думки розшукати могилу чоловіка, батька чи брата.

У кожної сім’ї своя історія. Але всіх поєднує одне - загальна причетність до трагічних подій Другої світової війни. Дотепер листи з фронту, обпалені, надірвані, напівзотлілі, зачіпають нас до глибини душі. З роками не забуваються уроки тієї війни - гіркі й переможні. А цього, 65 року Перемоги, 9 травня по-особливому урочисто звучать слова: "Подвиг народу безсмертний".

Увазі читачів пропонується декілька таких рядків нашого земляка.

Через те, що тексти листів не завжди можна прочитати повністю, витяг з одного приводиться нижче.

Лист Миколи Федоровича Шевченка до матері Ганни Петрівни Шевченко та сестри Катерини Федорівни Шевченко (Бакало), які проживали в м.Миргороді по вул.Слобідській,12; писав 21 травня 1944 року:

"Добрий день, мої рідні і знайомі, я живий і здоровий, чого і вам бажаю. Передавайте всім вітання. Ворога скоро розгромимо.

Мамо, пишіть, чи корову гоните на пастівник."

Це був останній лист бійця... Через місяць він загинув в одному із боїв при визволенні міста Вільнюса.
 

Листоноша

Що за вершник вранці при дні
Під дворами їздить на коні?
Чом він їздить, вершник, і чому
Всі дівчата раді так йому?
Це тому, що в нього вість хороша,
Це тому, що вершник - листоноша!
В нього сумка шкіряна при боці,
Гудзики блискучі, аж кричать.
Знає він: ревнують нишком хлопці,
Як листи приходять до дівчат.
Хто дівчатам пише? Відкіля?
Кожен лист підозру їм вселя.

Їздить вершник, возить день при дні
І прості листи, і заказні.
Із Паміру тітці Веклі лист,
Значить - пише син-артилерист.
Цінний лист з Москви Хомі Рудому -
Це диплом йому із виставкому.
От і їздить вершник по дворах,
Виклика сусідів через тин...
Всю вже пошту він віддав. В руках
Залишився тільки лист один -
Заказний, Тетяні Ковальчук,
З просьбою "вручить до власних рук".
Тільки - як зарадити цій просьбі?
П'ять Тетян Ковальчуків в колгоспі,
П'ять Тетян - кому з них? Таємниця...
Може, це - Тетяні-садівниці?
Може, просять друзі-садоводи
Надіслать дерев нові породи?
Під'їздить до двору поштальйон, -
Сумніви беруть його в полон:
Ну, а що, як це, бува, не їй,
А Тетяні другій - ланковій, -
Тій, що хата в неї край ріки,
Що найкращі в неї буряки?
Ну, а що, як це Ковальчуковій -
Вчительці, що в школі початковій?
П'ять Тетян - як бути листоноші?
П'ять Тетян - і всі вони хороші...
І мандрує з двору та до двору,
І не знає - кликати котору?
Заїжджає хлопець до сільради,
В голови питається поради:
- Так і так... Чиї на лист права?
- Розпечатуй, - каже голова, -
Якщо лист сугубо офіційний -
Розпишусь - і можеш бути вільний.
А як ні... - Та й розпечатав лист.
І такий в листі таївся зміст:
"Я не раз вас зустрічав у клубі,
По газетах знаю вас... З тих пір
Ви моєму серцю стали любі,
І з тих пір шукає вас мій зір...
Одпишіть, - якщо просить я вправі, -
Моя зоре, квітко польова!"
- Не втручаюсь у сердечні справи, -
Каже безпорадно голова. -
Одшукай Тетяну Ковальчук,
Передай листа "до власних рук".

Їздить вершник, возить день при дні
І прості листи, і заказні...
В кожній хаті він бажаний гість,
Бо приносить всім хорошу вість,
Але цю сердечну таємницю
Так він і не зна, кому повість?

Київ, 1941 Іва́н Іва́нович Нехо́да

Як скласти солдатський трикутник

Минув той воєнний час, коли вміння складати листи по-солдатському трикутником було актуальним. Навіть діти дошкільного віку, граючи "в комісарів і фашистів", складали листи газетного паперу на зразок такого листа і "відправляли" його на фронт батькам. У роки чеченських воєн наші бійці іноді вимушено вдавалися до того ж способу складання листів солдатським трикутником.

Вам знадобиться

Прямокутний аркуш паперу зі звичайного шкільного зошити або аркуш формату А4.

Інструкція

Візьміть аркуш паперу, на якому збираєтеся написати листа. При цьому лист повинен бути прямокутним, а не квадратним, оскільки квадрат неможливо скласти солдатським трикутником і правильно закріпити для того, щоб лист не розвалився.

Пишіть лист тільки на одному боці аркуша паперу для того, щоби було місце для подальшого написання адрес. Або складіть листок заздалегідь і позначте ті частини його поверхні, які можна списати текстом.

Складіть прямокутник, притягнувши вниз-вліво спочатку правий верхній кут так, щоб верхній горизонтальний край паперу рівно ліг на лівий вертикальний край листа. Повинен вийти чотирикутник з гострим кутом зверху.

Притягніть верхній гострий кут фігури вправо-вниз. Вийде щось, що нагадує своїми контурами дитячий будиночок з величезним дахом і крихітною житловою частиною. Якщо в отриманому п’ятикутнику ви побачили щось подібне, то ви все зробили правильно і слід виконати тільки одну останню дію.

Заправте ту частину складеного листа, яка нагадує "житлову частину" "будиночка" в проміжок між складками листа зверху так, щоб вийшов трикутник. Для того, щоб кінець листа легко заправився в трикутник підігніть куточки частинки, що загинається. Правильно складений солдатський конверт не розпадається при перевертанні, тим більше при подальшому його транспортуванні.

Напишіть адресу одержувача і відправника на одному (лицьовому) боці солдатського трикутника. Інший бік традиційно залиште чистим: під час Другої світової війни на незаповненому чистому боці листа писали додаткові адреси в разі зміни адреси одержувача (перейшов в іншу частину, потрапив у госпіталь тощо). Марки на такі конверти також не наклеювалася.

Взято тут: yak-prosto.com/yak-sklasti-soldatskij-trikutnik

Художні фільми:

1. Листоноша завжди дзвонить двічі (1981) - трилер, драма, мелодрама, кримінал.
2. Листоноша (1997) - американський постапокаліптичний фільм режисера й актора у головній ролі Кевіна Костнера на основі однойменного роману 1985 р. Девіда Бріна.
3. Небесний листоноша (2009) - мелодрама, романтичний, містика.
4. Листоноша Пет (2014) - Анімація, Кінокомедія, Сімейний фільм.

P.S.: пишіть листи та повідомлення, на них хтось чекає...