1 травня 2016-го - день, коли команда із провінційного Лестера приїхала на Олд Трафорд, аби зіграти із одним з найтитулованіших футбольних клубів в історії, Манчестер Юнайтед. Ну, і що з того? А те, що у разі перемоги, Лестер Сіті достроково міг завоювати титул чемпіонів Англійської Прем’єр Ліги - одного з найпрестижніших футбольних турнірів планети.
Я скажу це ще раз, Лестер Сіті, "невдахи з Midlands" - чемпіони Англії. Це як я – Президент України. Це як Албанія – найрозвиненіша держава Європи. Це як Давид і Ґоліаф. Це те, що ніхто й у сні уявити не міг. Це фантастика, небувальщина, неймовірність. Це неможливе, магічне, казкове. Це сьогодні реальність.
Футбольний клуб Лестер Сіті - хлопці, про яких ніхто не чув, хлопці, до яких зараз прикута увага всього світу. Чемпіони Англії, Робін Гуди футболу, світло у темряві.
Отже, Прем’єр Ліга. Що це, в біса, таке? Найпрестижніша футбольна ліга Англії. 20 команд щороку "рубаються" за титул чемпіона країни. Кожна команда повинна зіграти 38 матчів, половину вдома, половину на виїзді. Шалено довга дорога, що вимагає таланту, розуму, грошей та витривалості. Вкінці – всі лаври переможцю.
Однак все не так просто, ліга дарує ще купу міні битв, наприклад, 4 команди лідери кваліфікуються до Ліги Чемпіонів, найпрестижнішого турніру Європи. Одночасно, три найгірші команди піддаються принизливій висилці у нижчий дивізіон під назвою Чемпіонат Футбольної Ліги. Це є частиною Англійської футбольної піраміди - системи, що складається із 140 ліг та 480-ти дивізіонів. Системи, що дозволяє навіть найменшим "клубам-невдахам" із самих підвалин мріяти про потенційне чемпіонство країни. Так от, Прем’єр Ліга є місцем для еліти, це місце для кращих із кращих, де втриматися дуже, дуже, дуже важко. Стати чемпіоном? Якщо ти не супермен, то забудь. Лестер Сіті? Не сміши мої шкарпетки. Неможливо? Можливо! Саме тому ця історія і гудить у всіх світових медіа.
У Прем’єр Лізі все йшло по колії роками. Гроші говорять, історія говорить, і ніхто не перемагає, окрім чотирьох казково багатих клубів, що ледь не монополізували увесь талант. За 20 останніх років чемпіонами ставали лише чотири команди. Ви їх, ясна річ, знаєте. Манчестер Юнайтед (11 разів), Челсі (4 рази), Арсенал (тричі), Манчестер Сіті (двічі). Один змінює іншого, мільярдні трансфери, нафтові магнати на VIP місцях, усе як по маслу. Аж раптом, цьогоріч, просто нізвідки, повільно але впевнено, неймовірне, фантастичне чудо під назвою Лестер перевернуло усе з ніг на голову. Безпрецедентний сценарій, що не піддавався жодному передбаченню.
На початку сезону букмекери оцінювали шанси Лестер Сіті на чемпіонство як 5000 до 1. Для порівняння, у 2013-му можна було поставити на те, що Боно (соліст U2) оберуть Папою Римським із шансом 1000 до 1-го. Є багато тих, хто називає виступ Лестера смішною дев’ятимісячною історією в стилі Попелюшки. Мовляв дива трапляються. Помилка. Лестер Сіті якраз і доводить, що немає ніяких чудес. Ми маємо справу з командою, із 132-ю історією напів лузерства, котра пройшла крізь вогонь пекельного англійського сезону із 38-ми матчів. Командою безстрашних, для якої не існує стереотипів та авторитетів. Командою, де кожен гравець віддавався на повну. Командою, що проявила неймовірну взаємодію, котра і є тим дивом, у яке ніхто не може повірити.
Лестер Сіті англійською пишеться як Leicester City. Але зубудьте всі оті чудернацькі букви. Лестер Сіті, от як воно вимовляється. Клуб із Анлійських Midlands. Регіону без якоїсь особливої ідентичності. Мешканці півночі вважають, що ти з півдня, мешканці півдня думають, що ти з півночі. Не найприємніше місце для народження.
Пишатися футбольною командою жителям міста, до недавна, теж не доводилось. Лестер Сіті були далеко не одними з тих міцних середняків, котрі кожної миті можуть пробитися до верху. Насправді, ще минулого року, як і позаминулого, і поза поза минулого, вони були, як би це правдиво подати, – лайном.
Минулорічного сезону Лестер Сіті насилу втрималися у Прем’єр Лізі. Виживши лише завдяки неймовірним зусиллям на межі голодної смерті. Хоча, для справедливості варто сказати, що Лестер не є командою-жебраком, хоч і далека від зіркових гігантів. Команда була придбана тайським мільярдером і ще із 2002 базується на досить комфортному the King Power Stadium, що може вмістити майже 33 000 вболівальників. Фани команди, до речі, є одними із найактивніших у Прем’єр Лізі і, безсумнівно, мотивують своїх гравців щоматчу.
Минулого року Лестер Сіті підписали трирічний контракт із Клаудіо Ранієрі. Італійський менеджер був таким собі середняковим тренером, котрий переходив із команди в команду і востаннє тренував збірну Греції, яку з ганьбою залишив після принизливої поразки Фарерським Островам. Його вважали за крок пенсіонером, нездатним ні на які досягнення. Із мінімумом довіри та мінімумом підтримки, наполегливою працею та силою духу Ранієрі досяг неймовірного.
Словами менеджера Ветфорду: "Усі знають, як грає його команда, але ніхто із цим нічого не може зробити". Так його сприймають зараз, на початку сезону, однак, завдання у Клаудіо Ранієрі було одне – не допустити вильоту клубу у нижчу лігу. А таке у Прем’єр Лізі – класична історія. Команда стрибає наверх із другої ліги, не витримує скаженого темпу та конкуренції клубів-гігантів і котиться знову до низу. Таке стається постійно. Це був сценарій, який пророкували Лестеру.
Вони почали перемагати.
Першою серйозною перемогою став виїзний матч проти Вест Хем. Раніше, впродовж майже 20-ти років Лестер Сіті ніколи не перемагав у двох матчах Прем’єр Ліги поспіль. Далі перемоги продовжились. Нюкасл, Челсі, Евертон, Тоттенхем. У грудні 2014-го Лестер Сіті були у кінці турнірної таблиці. У грудні 2015-го – вони її очолювали.
Як їм це вдалося? Ніхто не знає. Роками у Прем’єр Лізі домінували клуби, котрі грали у футбол, де перемагає той хто володіє м’ячем. Лестер дозволив противникам контролювати м’яч, сидячи у глухій надійній обороні, чекаючи на помилку противника. А далі блискавично проривалися і забивали. Так раніше грали й багато інших команд, але ніколи з такою результативністю. Феномен Лестер Сіті полягає у неймовірній командній грі. Це команда без якихось мега зіркових гравців, що однак спромоглася створити вражаючу, неймовірну синергію.
Щодо гравців, то здавалося, що багато з них були такими ж згасаючими вуглинами як і тренер команди.
Джеймі Варді, головний форвард команди, розпочав свою кар’єру у Stocksbridge Park Steels F.C. заробляючи там 30 фунтів на тиждень. Команда грала у дивізіоні, що знаходиться на 8 ліг нижче Прем’єр Ліги. Правдивий Маріанський Жолоб професійного спорту. Зараз Варді, є одним із найбажаніших гравців Англії. Чому? Щоби пояснити, просто він ніколи не припиняє бігати. Варді швидкий, безоглядний і здатний виборювати м’яч у ситуаціях, коли це здається неможливим. Йому, до речі, 29. Крутий гравець, котрий віддається на повну. Ганьба, що він расист, звичайно.
Але, у будь-якому разі, що робить команду такою успішною, так це те, що вона не є побудованою на одому гравцю. Тут Вам і Ріяд Махрез, народжений у Франції алжирець, котрий ще два роки тому сидів на лаві запасних Ле Гавру. І Роберт Гут, який був чи не додатком у Сток Сіті, а зараз є одним із найкращих захисників у Лізі. І Н’Ґоло Канте зі своїм невичерпним запасом енергії. Чорт забирай. Усі гравці Лисиць були великими цього сезону. Лестер Сіті цього сезону був великим. Саме тому вони й завоювали титул чемпіонів.
Що це означає для Англійської Прем’єр Ліги?
Майже революцію. Піднятися із самого низу турнірної таблиці до верху у Прем’єр Лізі було чимось неймовірним. Виграти титул? Безпрецедентним. Лестер Сіті змусив футбольних гігантів виглядати розгубленими, тупими та старомодними.
Що це означає для світу?
Ту ж революцію. Лестер Сіті доводить всім і кожному, що неможливе – можливо. Маленький провінційний клуб, попри скептицизм мільйонів, відмовився здаватись. Команда із низів, котра змусила богів спорту стати на коліна. Вічні невдахи, на яких усім було класти, змусили увесь світ затамувати подих. Лестер Сіті надихає. Лестер Сіті мотивує. Лестер Сіті дає приклад.
Віра у власні сили, щоденна наполеглива праця, безпринципна боротьба, мужність та сила волі, командна гра, взаємоповага, синергія, самовіддача. Ось чому Лестер Сіті стали чемпіонами. Це ніяке не диво. На таке здатний кожен із нас, на таке здатна кожна команда, на таке здатна кожна країна. На таке здатна Планета Земля.
Те, чого може досягти одна людина, може й інша. Сумніваєшся? Ґуґли
#LeicesterCity.
www.gq.com/story/leicester-city-premier-league
www.theguardian.com/football/2016/apr/30/leicester-city-premier-league-champions-underdog-story
www.bbc.com/sport/football/premier-league/table
www.facebook.com/butusov.yuriy/posts/1205081482865479
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
