Канів. Думи Кобзаря

Колись і Він тут стояв. На тій кручі. Думав про своє. Про землю свою рідну й неосяжну. Про часи, що конче ще прийдуть та зглянуться із його тамтешніми думками. 

З його батьківським болем про Україну!   

КАНІВ

                      …Було видно, було чути,

                              Як реве ревучий.

                        Тарас Шевченко. "Три літа"

                        25 декабря 1845, в Переяслові

Не відпускає мене круча.

Так!

Саме та – де Він стояв…

На лівий берег, де ревучий

на плесах верби обійняв,

вдивлявся довго…

Наче бачив, які услід прийдуть віки,

як заздрість з'їсть тебе, земляче,

що по той бік Чарун-ріки.

Як ти – заздалегідь! – збираєш

полки затятих кріпаків

й про себе тихо проклинаєш

тих славнозвісних козаків.

Усе – не так!

В чужому домі

і вимова – на шкереберть,

й сміх веселіший – жарт не втомить,

а пісні про життя і смерть.

Відвертіше нам тут вдається.

Казати можемо усе

і гопака – як заманеться –

утнемо так, що піт в лице.

У коло станьмо, в оборону,

не віддамо Її – на скон!

Не чує, хай, твої прокльони,

з ярмом не вдягне твій закон.

Розберемося тут з лихими

на Богом відданій землі.

Поцарювали! Лихо з ними,

та нам – з-за них – робить в імлі,

щоб потім довго і щасливо

тут жити й вік не горювать.

Самим собі співать наживо

і прадідів – не забувать!

24 березня 2018
Михал Влад