Імперський синдром Росії. Історія британської полярної станції "Фарадей"

Лютий 1996 року. Ретроспектива.
Історія британської полярної станції "Фарадей"

Ця маловідома багатьом українцям подія, що мала велике значення для майбутнього України, відбулася більше двадцяти років тому, коли 06 лютого 1996 року розпочала діяльність українська полярна експедиція на полярній станції "Фарадей" в Антарктиді.

Історія створення "Української Антарктиди" почалася влітку 1995 року, коли агенція "Брітіш Антарктік Сервей" заявила про свій намір підписати угоду про передачу Україні метеорологічної станції "Фарадей", яка є однією з найстаріших дослідницьких станцій в Антарктиді.

Полярна станція "Фарадей" була побудована в середині 50-х років ХХ століття і згодом занепала. 1993 року уряд Великої Британії вирішив, що буде занадто дорого відновлювати базу і, замість закриття станції, почав шукати країну, яка би безкоштовно прийняла її. Такою країною стала Україна, яка, згідно з угодою, зобов'язалася відбудувати дослідницьку станцію.

Вибір України в якості нового господаря антарктичної станції був не випадковим. За часів комуно-російського колоніального режиму, коли Україна входила до складу СРСР, з 14 науково-дослідницьких станцій в Антарктиді третина фінансувалася з республіканського бюджету, а також третина забезпечувалася українськими кадрами. Після розпаду радянської імперії в іпостасі СРСР Росія відмовилася виділити вже незалежній Україні хоча б одну вже оплачену наукову станцію. Такий недружній крок колишньої метрополії до незалежної України був правилом "нормального" тону у відносинах між імперською Москвою, зараженою расизмом і манією величі, та вже незалежною Україною.

На противагу імперським амбіціям Росії, яка намагалася зберегти статус України як підлеглої колоніальної території, не допустити її до знання інопланетних технологій, що зберігалися в крижаних надрах Антарктиди, і до яких вже мали доступ провідні країни світу, в тому числі і Росія – спадкоємниця СРСР, уряд Великої Британії великодушно подарував Україні свою найпершу на шостому континенті науково-дослідницьку станцію «Фарадей».  Таким чином, Бог послав Україні цивілізований, надзвичайно доброзичливий жест Великої Британії.

Натомість, Росія, щоб не допустити Україну в Антарктиду, вирішила задіяти свої спецслужби і корупційні зв'язки. Це була звичайна практика Москви у вирішенні багатьох спірних міжнародних питань. До цієї ганебної акції була залучена чилійська спецслужба. Замовниками з Москви було виділено майже 100 тисяч доларів США на хабар тому, хто вчинить будь-яку перешкоду, включаючи й потоплення всієї української делегації полярників у штормовій протоці Дрейка, аби тільки українські науковці вчасно не дісталися на британську станцію "Фарадей".

Українська делегація мала прибути до станції не пізніше 07 лютого 1996 року. Запізнення хоча б на добу у прийнятті науково-дослідної установи означало цілковиту втрату нагоди Україні стати антарктичною державою. 

Задум Росії провалився з тріском завдяки українським та аргентинським ентузіастам (волонтерам).

Криголам Збройних сил Аргентини "Адмірал Ірісар" доставив українських полярників на станцію "Фарадей" 06 лютого 1996 року – на добу раніше встановленого терміну. Того ж дня на шостому континенті замайорів жовто-блакитний стяг, а колишня британська станція отримала назву "Академік Вернадський". Як відомо, академік Вернадський був першим президентом Української академії наук за часів Української Народної Республіки.