Ти сам собі хедлайнер

9 місяців на рік я є дуже серйозною, відповідальною людиною. Читаю свого Кафку, Чомскі, Оурвела і Александра Гемона; працюю в офісі та сплачую податки; готую здорову їжу і ходжу інколи в спортзал; розтягуюсь на йога коврику кожного ранку і роздумую про чакри і карму...

Але приходить весна і в мені прокидається Дух справжнього Рейвера і любителя електронної музики. Чи музики загалом. Тільки навесні хочеться щоб вона "підривала" на ноги, заважала спати і заводила в досі невідомі галактики. 

Я намагаюсь приглушувати внутрішнього Рейвера різними обіцянками і тверезими аргументами. Про роботу і недоречність відпустки; про вік, в якому вже варто думати про щось Велике і сподвижнецьке. Але чомусь тільки-но сяду за комп'ютер, як пальці набирають сайт Insomniac (найкрутіший організатор концертів електронної музики). І я приходжу до тями лише коли передивлюсь всі відео з карнавалів, запланованих на наступне літо; зітхаю над неможливістю бути на кожному з них та ігнорую внутрішній голос, який підмовляє купити квитки і забронювати готель ВЖЕ. ЗАРАЗ. 

В когось в далекій шухляді комоду чи у валізці під ліжком лежать аксесуари для майбутнього омріяного весілля; хтось вже після першого побачення з потенційним батьком свої дітей починає купувати-шити-в'язати одяг для потомства; є й такі, що десь колекціонують різні "матеріали" на випадок другого повернення Маркіза Де Сада. Моя бабця в один день вирішила, що час збирати все "на смерть". Все чорне, похоронне і таке, що я не знаю, як можна, маючи його в скрині, прожити бодай ще один радісний день на цьому світі.

А в мене замість скелета в шафі витає Дух Рейвера. Живе він серед перук, костюмів, яскравих чобіт від Др. Мартена і корсетів таких тугих, що їх варто було б носити щодня для королівської постави, вузької талії і крововиливу в мозок. Навесні мене так і тягне в це таємне місце, в мою Нарнію. Переглядати квитки з минулорічних фестивалів, браслети, яскраві коробки з макіяжем. Мріяти про теплі ночі під електронним небом лазeрних шоу і феєрверків.

Я завжди любила танцювати. Це моя терапія і спосіб розслабитись. Електронна музика не має жодного змістовного навантаження. За це її критикують і люблять. Але вона вас змусить гори перевернути, або, принаймні, спробувати. Прийти, порепетувати, потанцювати з десятками тисяч інших рейверів, нашурувати з вісім мозолів і випустити всю заморожену енергію - заради цього я згідна їхати в інший штат, місто, країну і повертатись звідти як після паломництва.

A ще  шоу. І можливiсть одягнути щось абсолютно божевільне і креативне; кольорове, яскраве, таке, що за інших обставин вам гарантує неприємний діагноз.
 
Агресивна стадія захворювання електронною музикою і фестивалями в мене почалась з концерту Swedish House Mafia в Чикаго. Це був один з останніх виступів колективу і останнє турне в Америці. Три години енергетичного заряду зі сцени дались в знаки.
 
Додому я їхала, наче з гарячкою. Думала - пройде за день-два. Якби ж то. Після того концерту вже жоден клуб не міг задовольнити ні рівнем звуку, освітленням і драйвом, ні хедлайнерами. Мій пошук "моментуму", коли голос зривається, сльози на очах і "я літаю, я в раю", був безрезультатним.

- Ти таблетки пробувала? - буде логічним ваше запитання.

Ви просто не знаєте, як мене "вставляє" присутнсть маси людей, музика і атмосфера карнавалу. Я не думаю, що ігри з підсвідомістю далеко втекли від моєї власної здатності собі все науявляти. Але дякую, що спитали.

Отож, після того, як мені привідкрились двері у світ концертів, я провела дослідницьку роботу і з того часу ми відвідали 3 великих фестивалі національного рівня і незлічену кількість концертів.

Electric Daisy Carnival - мій улюблений. Були в Чикаго і Нью Йорку. До Лас Вегаса ще не доїхали.  Якщо ви хочете пережити щось феєричне і позбутись комплексів - вам туди. проводиться в кількох великих містах США , але найбільший і найпопулярніший відбувається в Лас Вегасі. Цьогорічні дати - 19-21 червня. Так-так, 3 дні. Вони змінять ваше уявлення про відпочинок. Минулого року фестиваль розпочався (неофіційно) на  3 дні раніше, коли декілька готелів Лас Вегаса влаштували вечірки , на які запросили відомих музикантів і куди міг потрапити кожен, хто мав квитки на фестивлаь. Хіба не круто? І це все транслювалось на хвилях сателітного радіо.  Уявіть басейн на даху готелю-високоповехівки, народ в кольорових купальниках, захід сонця, коктейлі і музика... І відчуття, що найбільше дійство попереду, коли відкриється  фестиваль. Ви вже пакуєтесь?

На Ультрі (Ultra Miami) не була, хоча він - один з найлегендарніших і найдавніших електронних фестивалів.Відбувається кожного року в березні. Якщо ви любите пляжну атмосферу і красивих оголених людей , я дивуюсь чому ви ще не там. 
Я, бачте,  не дуже впевнено почуваюсь серед публіки Маямі. З їхнім відвертим культом ідеального тіла та мінімальних бікіні... Боюсь, що там замість терапії я отримаю душевну травму і непоправну шкоду власному самолюбству. Хоча, може наступного року я 9 місяців проведу в залі й поїду підкоряти Маямі... Побачимо.
 
Електронна музика в Північній Америці переживає відродження. Діджеї з Європи привозять нову хвилю напрямків і звукових іновацій.

На останньому EDC минулого року на Метлайф стадіоні в Нью-Джерсі було 5 великих сцен, де кожен міг знайти улюбленого діджея і ритм.

Про це і розповім детальніше, як і про практичні поради поведінки на таких заходах.

Через те, що організатори фестивалів електронної музики часто піддаються критиці з приводу вживання молоддю екстезі та інших наркотичних речовин, перевіряли всіх при вході дуже строго. І все, що було підозрілим, охорона викидала в смітник. Від пляшок з водою до тампонів. Ціни на алкоголь на території фестивалю були дуже високі, щоб якнайменше людей напились до відлкючки. І , до речі, це досить дієвий метод. П"яних людей було дуже мало. Декілька неадекватних - так, але вони були з нами .

ЕДС - справжній карнавал, з костюмами, масками і цілими театральними постановками. Кожного року сцени вражають своїми декораціями і спецефектами. Якщо ви побували на Tomorrowland або бачили відео звідти - ви знаєте, про що я. 
 
В готелі, де ми зупинились на період карнавалу, всі кімнати займали гості "Електронної Ромашки". Уявіть собі готель Хілтон, який на вікенд перетворюється на гуртожиток американського універу. Або фільм, де батьки поїхали у відпустку, а дітки влаштували вечірку століття. Так було в нашому готелі біля Metlife Stadium. Прокидаєшся зранку, думаєш :"Піду-но я в фойє, куплю кави". По дорозі до ліфту , в коридорі обов"язково знайдеться пара мокрих шортів, окуляри, верх від купального костюму... На дверях декількох номерів написані від руки оголошення "Відчинено для всіх. Приносьте власні стаканчики"; "Практикуйте безпечний секс" (пор"яд - коробка з халявними презервативами); "Твій хлопець тут" - читаєш ще на одному... 
 В Старбаксі черга кілометрова. Але який колорит! Тут можна почути про те, який діджей вчора всіх "порвав" і як знахабніли водії таксі. В черзі за кавою також можна знайти друзів, з якими ввечері зустрінетесь біля сцени , обіймаючись так відчайдушно, як не обіймаються воз"єднані родичі на "Жди меня".
   Загалом, вся атмосфера фестивалю - це як поїздка в літній табір. Все потрібно робити від душі, рішуче  і під впливом емоцій (пам"ятайте тільки про безпечний секс).
 
З вікна ми могли спостерігати за монтажем декорацій і світлового обладнання.Я ніколи не бачила такої оперативної роботи і бездоганної організації. Електронне місто виросло за лічені дні.  
 
В перший же день Карнавалу, саме тоді, коли мені захотілось на добу стати Марією Антуанеттою в стилі electro, розпочалась гроза, якої світ не бачив. Верхні поверхи готелю губились в густому водоспаді дощу, а нижні мали всі шанси опинитись під водою. Такі зливи бувають лише в травні. 

Але, врешті, з'яивлась веселка і з готелю, наче з Ноєвого ковчега, поперли кольорові істоти, змасковані під тварин і супергероїв.
 
Враження від фестивалю виключно позитивні. Музиканти світового рівня: Hardwell, Afrojack, Boys Noize, Martin Garrix, Sander Van Doorn, Nero, Krewella, Cedric Gervais, Carl Cox.

Люди - привітні та в доброму гуморі. Навіть копи. Особливо радісно було зустріти українців з інших штатів і з Канади. Іноземців було  багато. Група росіян, з якими ми познайомились при вході, розповіли що вони купили спеціальну путівку на фестиваль. Зараз це новий вид туризму.

Як можна описати концерт? Чи слід розповідати про кожного окремого діджея, який має свій підхід до натовпу і музики? Про костюми шоу балету, танцюристів-атлетів, нічим не гіршиx за Cirque du Soleil... Або про гігантських метеликів, які хто-зна звідки з'являються на велосипедах і їздять собі серед глядачів так, наче це найзвичайнісінька річ на світі. А там, де не візьмись, на ходулях танцює пара клоунів. Так майстерно, що всі навколо виглядають простаками-аматорами. Космічні кролики (дівчата в лакованих костюмах з масками-протигазами), костюми-цукерки, які світяться в темряві... Для кращої візуалізації можна переглянути записи на YouTube  і документальні фільми про електронну музику. Тепер ви розумієте, чому можна обійтись без недозволених наркотичних субстанцій? 
 
В Денвері, штат Колорадо щороку влітку відбувається Global Dance Festival. Цей фестиваль мені запам'ятався місцезнаходженням - Red Rocks Amphitheater - природній амфітеатр, де акустика і краєвид просто неймовірні. Але місцева публіка була надто розслабленою і бажаючих танцювати було не так багато. Можливо, причиною такої млявості була хмарка білого марихуанного (в Колорадо це дозволено) диму, який з настанням темряви лише густішав. 
 

 Практичні поради:

Квитки

Краще придбати за декілька місяців до фестивалю. Дешевше; мотивуватиме до приведення себе в форму і пошуку костюму. Це як ще одне Різдво, якого чекаєш, затамувавши подих.  

Чи варто купувати VIP квитки? Залежно від фестивалю. Якщо вхід дозволено від 21 року, то беріть звичайні квитки. Якщо 18+, то раджу віайпішні. ВІП секція гарантує вам доступ дo бару, чистіші туалети (хоча з цим в Америці нема проблем) і оглядовий майданчик дуже близько від сцени. Але, щоб не вийшло, як у нас в Нью Йорку, коли ВІП секція головної сцени розташовувалась якось зовсім відсторонено і всі танцювали гуртом, а ми - як вівці в загорожі. 

Веселіше їхати з друзями

Якщо не всі можуть дозволити собі довгу відпустку або високі ціни на квитки - виберіть інший фестиваль, поблизу з вашим містом, і зробіть з цього якесь епічне дійство. Враження розділені на друзів - в сто разів кращі, ніж побувати на найкрутішому концерті без них і потім вихвалятись фотками.

Вода 

На фестивалях обов'язково пити багато води і нагадувати про це друзям. Повірте, влітку під час багатогодинних танців ваш організм вам за це подякує!

Телефони

Телефони губляться і часто можна втратити один одного в натовпі. Домовтесь про місце зустічі на такий випадок. Ви ж не хочете витратити дорогоцінні години концерту на пошуки подруги. 

Екстезі

Якщо ви ніколи не вживали екстeзі чи схожі бустери до поїздки на фстиваль - я вас прошу цього не робити на подіях такого масштабу. І в жодному разі не купуйте нічого в незнайомців. Де б то не було: готель, туалет, в натовпі біля сцени. Крім очевидної загрози для здоров'я це може закінчитись арештом (поліцейські під підкриттям і все таке). Не втрачайте голови. Музика має приносити задоволення, а не проблеми.

Селфі

Забудьте про селфі, інстаграми і фейсбук. Будьте присутні на концерті та насолоджуйтесь дійством. Танцюйте, знайомтесь з людьми і тим шаленим драйвом, задля якого ви сюди їхали. 

Травмпункт

Якщо вам погано - шукайте травмпункт, де вам нададуть безкоштовно допомогу. Не чекайте, поки десь в натовпі втратите свідомість і люди подумають, що вам захотілось, щоб вас підкинули раз-другий на руках.

Атракціони 

На карнавалах часто є атракціони, які так і манять до себе всіх екстрималів і тих, кому кортить додати спецефектів до свого перебування на фестивалі. Завжди починайте з найпростіших і таких, які не зіпсують вам і всім, хто стоятиме в черзі, подальшого відпочинку. Я спробувала одного разу покататись на велетенському човні, який хитався наче маятник, щоразу піднімаючись вище і вище. Мої крики, здається, було чутно навіть на п'ятій сцені крізь даб степ і шум натовпу. Навпроти мене в тому клятому човні сидів якийсь дюд з розширеними очима, який повторював на кожному спуску :"Ми всі помремооооо! По-м-ремо"!! 

Костюми

Оригінальність! Забудьте все, що вам у пошуку видасть гугл. Це вже історія. Напружте фантазію і робіть щось зовсім нове і до цього непройдене! Якщо нема часу на пошиття, комбінуйте з кількох різних стилів. Еtsy має великий банк ідей.

Не переборщіть зі складністю образу. Пам'ятайте, що це вам в тому костюмі цілий вечір/ніч/день танцювати. Навіть якщо він дуже красивий, але абсолютно некомфротний - відмовтесь від цієї ідеї, поки не пізно. Година компліментів не варта зіпсованого настрою.

В перуці жарко і теж не дуже зручно. Але якщо це просте кольорове каре, а не трьохповерхова антуанетта, то беріть.

Взуття найкраще брати перевірене до цього десь в багатогодинних місіях. Якщо ви не хочете повторити мого досвіду і не йти додому як чапля, роздумуючи над власною долею після кожного кроку. 

Групові костюми - класна ідея. Якщо вам вдасться зробити щось дотепне і кольорове - увагою ви забезпечені. Лозунгом багатьох фестивалів є: "Наш хедлайнер - це публіка". 
 
Є ще славнозвісний фест THE BURNING MAN, але про нього потрібно писати окремо і відношення до електронної музики він не має. Але всім творчим людям просто необхідно там побувати хоч раз.

А покищо - зустрінемось на Електронній Ромашці у Вегасі, Діти Сонця! 

Фото: автора; з офіційних сайтів ultramusicfestival.com; electricdaisycarnival.com; cezar sebastian; triaddragons.com;  pinterest.com ;