Починаючи читати, чоловіки іронічно посміхнуться, а жінки обов'язково почнуть перебирати в пам'яті усі атрибути свого життя на предмет найвищої цінності. Найцікавіше те, що мало кому спаде на думку вважати вартісним для себе щось буденне і звичне, навіть більше – ніхто не уявлятиме своє життя без певних речей, що міцно укорінилися в побут і стали настільки загальновживаними, що навіть не помічається їх потрібність. А про те, як ці речі дійшли до сучасності, хто їх створив і для чого – взагалі годі й думати!
Як от про панчохи і прозорі еластичні колготки. Хоча якби жінки, одягаючись, згадували якусь маленьку подробицю з історії панчіх, відчуття свята бодай на кілька хвилин було б забезпечено.
Цікаво, що виключно жіночий предмет туалету у світ прийшов як чоловічий. Слід погодитися, що вже одне це має тішити кожну самодостатню леді настільки, наскільки може тішити бодай маленька перемога над чоловіками. У давні часи панчохи носили тільки представники сильної статі, хизувалися новими стилям і фасонами, а прекрасні дами вимушені були ховати свої ніжки під довжелезними сукнями, аби не збурювати мужню половину суспільства до надмірної пристрасті. Є історичні факти про те, що навіть поняття "ніжка" могло викликати купу розпусних прагнень, тому часто в аристократичних цнотливих колах дерев'яні ніжки столів приховувалися від чоловічого ока довгими скатерками. Тут уже можна посміхнутися і нашим сучасним принцам, співчуваючи своїм попередникам, що жили до самісінької Вікторіанської епохи: чого-чого, а ніг жіноцтво тепер від них не ховає, скоріше навпаки – демонструє у всій красі.
Історія панчіх починається ще в Давній Греції і Римі, де їх використовували представники робітничого і селянського прошарків населення. А вже після винаходу Реверендом Уільямом Лі в 1589 році машинки для плетіння, панчохи набули більшого поширення. Тоді вони були переважно шерстяні і лляні, а справжнім предметом розкоші дуже довгий час лишався шовк.
Уже значно пізніше, коли сукні значно вкоротилися і шовкові панчохи почали прикрашати ніжки представниць прекрасної статі, довелося визнати, що шовк надто швидко рветься та ще й важко чиститься. Певно, чоловіки не надто переймалися проблемами свіжості та бережливості, що й не дивно з огляду на те, що й сьогодні це більше турбує берегинь сімейного вогнища. Запанувала віскоза, яка була зручною в усіх сенсах, але дуже неестетично збиралася на колінах, тому вироби, призначені прикрашати, а не спотворювати, потребували більш еластичної матерії.
І от у лютому 1937 року американським хіміком Уоллесом Х'ю Керозерсом запатентовано прекрасне вирішення проблеми синтетичного волокна – нейлон. Щоправда, створювався він для щетини зубних щіток. Сам Керозерс був уже на той час покійним – вчинив самогубство, дізнавшись про вагітність дружини. Побутує думка, що винахід належить його лаборанту Джуліану Хіллу, який, навіть після заборони керівника проекту, продовжував проводити досліди, але компанія DuPont, у якій працювали вони обоє, присвоїла досягнення померлому, щоб вшанувати його пам'ять.
Та в будь-якому випадку жіноцтво отримало багато з довгої і кропіткої роботи науковців у лабораторії.
Хоча були присутні й жорстокі критики, які закидали пресу статтями про шкідливість нейлону і розпатякували про причетність до його створення кадаверіну, речовини, яка синтезується в результаті гниття трупів. Звісно, це дуже сповільнило популяризацію синтетичних виробів, не надто приємно одягати на себе чиїсь трупи, хай уже й у вигляді панчіх. Компанії довелося провадити довготривалу рекламну кампанію, щоб схилити шальки терезів на користь синтетики як такої, адже досліди продовжувалися, тканина вдосконалювалася і виробництво не зупинялося. Та, попри все, у тридцятих роках ХХ століття кожна жінка купувала в середньому вісім пар панчіх. Тому тріумф нейлону не зупинився, яку репутацію йому б не створювали.
Перші панчохи мали шовкові вставки у верхній і нижній частинах, але мали достатню еластичність, щоб підкорити спочатку працівниць і дружин співробітників DuPont, а вже потім і все людство. Є навіть таке поняття як "революція Дюпон", подія, яка датується 14 травня 1940 року, днем, коли нейлонові панчохи з'явилися на вітринах
американських універмагів. Це був справжній переможний крок для компанії. Після цього десятки тисяч американок не один рік вишиковувалися в черги, щоб придбати бодай пару бажаної дивини. До колишнього Радянського Союзу нейлонові панчохи дійшли лише через двадцять років після фурору на батьківщині, але усе ж прикрасили ноги красунь і цієї, на той час левової, частини світу.
За часів Другої світової війни виробництво панчіх повністю зупинилося і красуні мусили спеціальним лаком малювати на ногах поздовжні стрілки на кшталт швів, імітуючи тим предмет розкошів і віддаючи данину моді. Нейлону вже потребувала військова галузь, з нього виробляли канати, парашути і баки для палива.
У 1960 році DuPont пропонує людству ще один винахід – лайкру, або спандекс. Ера нейлонових панчіх переходить в затяжний період панування уже звичних і відомих нам колготок, хоча від початкової моделі жіноцтво так і не відмовилося. Та з багатьох причин, серед яких є й вагомі гігієнічні, останнім часом знову набувають шаленої популярності панчохи. Сьогодні, на щастя, немає проблем з вибором і придбанням даних предметів жіночого одягу, тому лишається тільки побажати леді гарного смаку в процесі поєднання панчіх з іншими предметами туалету. А ще – згадувати хоч іноді, що можливістю носити потрібні речі з синтетичних матеріалів треба таки завдячувати сильній половині, яка і тут проявила невичерпну турботу про красу і комфорт представниць слабкої статі. І не тільки це – сьогодні нейлон незамінний у вигляді пластику, що є невід'ємною складовою оформлення кухонь, офісів і навіть ванних кімнат.
Але це вже тема для іншої розмови.
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
