Чарівна легкість буття опудала звичайного

Одного теплого осіннього дня ми з дітьми вирішили поїхати в Педлерз Віледж, що знаходиться в селі Лахаска, штат Пенсильванія. Там проходить щорічний фестиваль опудал. Цьогорічний переможець мене, м'яко кажучи, не вразив, а от опудало під назвою Пабло Пампкінсо — алюзія на Пабло Пікассо ("pumpkin" означає "гарбуз") — видалось доволі вдалим (думаю, що іспанський художник-жартівник був би в захваті від креативності його авторів).
 

Особисто мене зачаровують опудала: ручною роботою, ідеями, втіленими за допомогою підручних матеріалів і своєю безпосередністю, та особливо розумінням того, що кожне з опудал унікальне, іншого такого немає.

Милуючись рядами самобутніх "птаховідлякувачів", я задумалась, звідки родом ці милі солом'яні імітації людей.

Виявилося, що батьківщиною опудал вважається Єгипет. На берегах Нілу вперше додумались одягти риболовну сітку на дерев'яну колоду і, таким чином, захищати поля пшениці від перепілок. Така примітивна конструкція спрацювала — пшениця спокійно дозрівала, а сіткою з опудала було легко ловити голодних перепілок. В результаті древні єгиптяни вбивали двох зайців одразу. 

Пізніше тим же протореним шляхом пішли греки. Свої опудала вони також виготовляли з дерева, але робили їх схожими на богів Пріапа (сина бога родючості Діоніса) та Афродіти. Підробки богів фарбували у фіолетовий колір, а в руки вставляли серп для хорошого врожаю та палицю в якості інструменту залякування птахів. 

Древні римляни безсоромно вкрали ідею опудал у греків і почали знайомити з ними решту тогочасної Європи під час численних воєнних походів. А ось кого неможливо запідозрити в крадіжці, то це японців. На іншому кінці світу вони майже в той же час винайшли свій варіант опудала для захисту рисових полів. "Какаші" ("опудало" з японської), хоч і звучить не дуже мелодійно для нашого вуха, однак саме воно стало справжнім проривом у мистецтві створення польових птаховідлякувачів. Японці вирішили одягати на своє опудало плащ і круглий солом'яний капелюх, для страшнішого вигляду оздоблювали його луками та стрілами. До слова, Хатаке Какаші — відомий персонаж манги "Наруто" і герой однойменного серіалу. Він зовсім як людина — зростом 181 см, вагою 67,5 кг і датою народження 15 жовтня.

Але повернімося до історичного екскурсу в історію опудал. У Середньовічній Британії пішли ще далі й вирішили використовувати живих хлопчиків та дівчат в якості польової сторожі. Вони ходили полями і, вгледівши крилату небезпеку, починали махати руками та кидати каміння в птахів. Мабуть, дітей не надто захоплювало таке заняття, тому пізніше професія "птаховідлякувача" зникла. І фермери опанували мистецтво виготовлення опудала: тулуб майстрували з мішків, напханих сіном, а голову — з гарбузів. Хребтом такої саморобної польової сигналізації слугував металевий штир.

Із відкриттям Америки опудала значно розширили кордони своєї популярності. Новий Світ радо перейняв такий спосіб захисту врожаю. "Солом'яні двійники людей" завоювали серця не лише фермерів, а й письменників, а через них і серця читачів. Варто лише згадати Опудало із безсмертного "Чарівника країни Оз" Лімана Френка Баума. Воно розмовляло і більш за все мріяло про мозок, який, як пізніше виявилось, у нього все ж був, інакше як би воно дійшло до висновку, що "деякі безмозкі люди занадто багато базікають".

Століття минають, а опудала не втрачають своєї популярності. У містах США, Канади, Великобританії регулярно проводяться фестивалі, присвячені саморобним птаховідлякувачам, а діти залюбки змагаються у мистецтві створення найоригінальнішого опудала. Цікаво, як надалі складатиметься їхня доля. Є в них щось таке особливе, певний солом'яний шарм. До речі, саме до Опудала з країни Оз Дороті прив'язалась найсильніше за інших мешканців і, прощаючись, зізналась: "Тебе мені буде не вистачати найбільше". А мені цілий рік буде не вистачати фестивалю опудал у Педлерз Віледж. На щастя, до наступного колоритного дійства залишилось якихось 365 днів.

Фото-обкладинка: youbusines.ru