Братчини, Грудкотрус, Падолист...

Якщо перший сніг ліг на суху землю до того, як дерева повністю скинули листя, то скоро й зійде. Однак поки листя з вишні не опаде, скільки б снігу не випало, зима не прийде. У народі казали: «У листопаді мороз міцнішає поставою». Наші пращури помітили: якщо третього листопада ясна, безхмарна погода, то це ознака швидкого зниження температури.

У природі відчувається різкий перелом погоди. Якщо цей день розпочнеться туманом – чекай відлиги, а ясний день – до похолодання. Якщо ж «небо заплаче, то слідом за дощем і зима прийде». 

4-ий день листопада вважали найсприятливішим для весіль.

ЛИСТОПАДОВІ СВЯТА і ПАМ'ЯТНІ ДАТИ

Починається листопад Велесовою ніччю: з 31 жовтня на 1 листопада, коли, як вірилось, душі усіх померлих спускалися на землю і коли Білобог остаточно передає Коло Року Чернобогові, а Ворота Нави до перших півнів (або й до світанку) широко розкриті Яві.

Наступний день, 1  листопада,  називають  Сварожим  днем. Тож у ніч на 1 листопада прийнято згадувати про своїх померлих родичів лише гарними словами. Варто поставити свічку, щоб їхня душа знайшла дорогу до вашого дому, і залишити надворі чи на підвіконні частування для потойбічних гостей. Найбільшою вдачею вважали побачити в цю ніч у сні когось із померлих родичів. Це родинне свято, тому масові гульбища – це не припустимо, адже предки люблять спокій. Вважали, що у Велесову ніч духи предків повертаються до своїх нащадків, щоб піднести їм уроки і благословити весь рід. Тож повинна бути спокійна розмова з духами предків. До настання темряви розводили вогонь, стрибки через який, а також ходіння босими ногами по розпеченому вугіллі було обрядом очищення і звільнення від злих сил. Саме тому святкування Велесової ночі для наших предків мало особливе значення. І саме цей обряд може врятувати від забування свого коріння, а це тягне до бездуховности і втрати моральности. Разом із розумінням цих явищ приходить несподівано нове сприйняття народних свят, звичаїв і протиборчого єднання стихій.

1 листопада – Діди (поминання предків). Молодь проводить вечорниці з 31 жовтня на 1 листопада (часто і в наступний вечір). Свято «Велесова ніч» – український «Хелоувін», який був значно давніше американсько-скандинавського. Свято Сварога, Праотця всього роду богів. Вірили: він викував для русичів (антів, укрів, скитів, роксоланців) перший плуг і золоту обручку, тому він – небесний коваль, творець Світу і Людей, покровитель хліборобства і шлюбу, бог Небесного Зодіаку (Звірокола): Кола Сварожого. За київськими легендами, цього дня він починає виготовляти плуг, який скине з неба русичам на Різдво. Тому «хвалимо Сварога, котрий цьому Родові Божеському – начало і всенькому родові криниця вічна, яка витікає влітку від джерела свого і взимку ніколи не замерзає» (Велесова книга).

4 листопада (2017 р.) – Всесвітній день чоловіків (відзначають у першу  суботу листопада). Так склалося, що чоловічий день в Україні був прив’язаний виключно до військового поняття Дня захисника Вітчизни, який багато років відзначали 23 лютого, а з 2015 року – 14 жовтня. День захисника України: святкуємо 14 жовтня. Але з 2000 року з легкої руки останнього президента СРСР М. С. Горбачова за підтримки Віденського магістрату, відділення ООН у Відні й инших міжнародних організацій весь світ отримав можливість святкувати День чоловіків щороку в першу суботу листопада. Тож це чоловіче свято в Україні 2017 року припало на 4 листопада. Цікаво, що існує ще й Міжнародний чоловічий день, який слідує за Всесвітнім днем ​​чоловіків. Його у багатьох країнах відзначають 19 листопада. А ще через пів місяця Україна вшановуватиме чоловіків уже в День Збройних Сил України. Отже, осінь багата і щедра на чоловічі свята. Всесвітній чоловічий день намагалися зробити всесвітньою подією, проте свято так і не відзначали офіційно ніде, крім Московії. Його визнало відділення ООН у Відні та Фонд Горбачова, який 6 років брав участь в організації щорічних заходів. Починаючи з 2006 р., Всесвітній чоловічий день більше не відзначають.

5 листопада – День народного гніву. 

«Гнів вихованої людини – вихований, урівноважений. Хто вміє гніватися на себе, той уміє критично ставитися до помислів і почуттів свого узгодженого «я». Гнів благородний той, який кличе душу до добра, гніваючись на зло. У душі Тараса Шевченка пломенів народний гнів до вторжника-москаля, який робить лихо. І тому він писав: «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями», «москалі – чужі люде», прибулі з Московщини» (Мага Віра).

9 листопада – День української мови та писемности.

21 листопада – Видіння, порубіжне свято між Осінню й Зимою (Введення), присвячене Матері-Землі. Після Введення до Благовіщення (25 березня (за українським колодарем)) не можна копати або зрушувати землю, бо вона спочиває і на літо сили набирається.

21 листопада – свято Михайла (христ.), котрий має в’їхати «на білому коні», себто прийти зі снігом.

24 листопада – Свято Богині Долі, яка пряде долю людині. Дівчата ворожать про подружжя. Вечорниці. Вагітні жінки молять Богиню про добрі пологи.

26 листопада, (8 листопада ст. ст.) – Дмитра, Дмитрова субота; «осінні Діди» (ритуальна їжа на Волинському Поліссі – млинці); закінчення сватань; перехід у Пилипівський піст.

4-а субота листопада – День пам’яти жертв голодоморів.

29 і 30 листопада – Калита (Андрій). Свято напередодні Андрія (Ондери, Андри, Індри (це бог різних народів)) називають Калитою. Иноді Калитою називають безпосередньо свято Андрія. Свято парубочої долі. Парубки вибирають пару. Цього дня молодих хлопців посвячують у дорослих парубків і приймають до парубочої громади. Молоді парубки стрибають до Калити, прилучаючись до жіночого начала природи. Вечорниці.

У довгі листопадові вечори саме пишуться вірші (і не лише про осінь), як написались оце мені...

* * *
Рілля чорніє. На розлуку?..
Там – ще не зорана земля.
І вицвіла хустина луків
Серпанком мерехтить здаля.
Стоять тополі, мов черниці.
Від дуба на півлісу тінь.
Ворін у погляді чорничнім –
Листопадова заметіль...

* * *
Тихіше говори: ми – в шатах осени.
Не сполохни єства незвичний щем.
А ми ж сюди, здається, не запрошені.
Ще ранувато нам в її ковчег.
     Тихіше: хай помріється й повіриться,
     Що лиш у ній – і мудрість, і скарби.
     Он’о, змахнувши крилами-повір’ями,
     Осіння птаха – в ирій із верби.
Тумани – серпанковою наміткою,
Багрянцем – черешні... Ой! Ой... замри:
Ми стали осеніти непомітно, бо
Ми – в шатах... о с е н и... Ти-хі-ше... го-во-ри...

* * *
Залистопадилось.
Засріблоносило,
Засніговіяло
Степи, сади.
Заснігомріялись,
Затихли-звіялись,
Застигли в розсипах
Твої сліди…

* * *
Самотня осінь… Тебе лишили
Останні птахів курли-ключі.
Уже готуєш хустину білу,
Частіше сиплеш сумні дощі.
Тебе лишила ромашка в лузі,
Пелюстку губить… Яка печаль!
Покине тихо в останнім русі
Останнє листя… Останній жаль… 

З листопадом і проводимо (осінь, тепло і красу), з ним і зустрічаємо (зиму, сніг і морози). Природа поступово готує перехід до довгої, сніжної, холодної зими. Морозний подих уже відчувається в холодних ночах і ранках, а негода перебудовує все живе, вводить у зимову сплячку тварин, що й допомагає їм упоратися з наближенням холодів. Проте навіть у сльоту або в холод корисно прогулятись осіннім парком, лісом, полем, помилуватись краєвидами, які завтра можуть бути вже засиплені снігом. І тоді це буде зовсім инша картина...

Листопад... Падолист... Хай падає листячко, але не ваш настрій! Теплої й щасливої осени нам усім!

* * *
Кружляють листи,
Послання і телеграми
Від Осени:
– Скоро – Зима.
Прощавайте!..
Мене
Вже нема…​