О́рган вищий чи найвищий?

Третього січня 2017 року президент Порошенко підписав законопроєкт № 5180 "Про Вищу раду правосуддя". Створюється та й створюється собі — не про те мова. Мова про те, що вона вища.

Донині в Україні існувала Вища рада юстиції. А ще є різні вищі кваліфікаційні комісії, вищі суди, вищі навчальні заклади, навіть вище командування, вищий пілотаж тощо.

Щоби помітити щось незвичне у цих словосполученнях, багато не потрібно — варто тільки бути українцем, в якого незмосковщений мозок і в якого освіта хоч трішки вища, ніж у пересічного громадянина нашої багатостраждальної країни.

Отже, згадаймо шкільний курс української мови.

В українській мові існують два ступені порівняння якісних прикметників та прислівників. Ну, що таке прикметник чи прислівник, до того ж якісні, пояснювати не буду — Ґуґл у поміч. А от про ступені не зайве нагадати українцям, котрі постійно (ось уже триста з лишком років) перебувають у вкрай аґресивному російськомовному середовищі.

Вищий ступінь прикметника (це так само стосується і прислівника) показує, що в одному предметі ознака проявляється більшою або меншою мірою, ніж в иншому: нині сонце світить яскравіше (більш яскраво), ніж учора; Порошенко багатший (більш багатий), ніж Пашинський; Путін нижчий (більш низький) на зріст од Наполеона.

Вищий ступінь, як бачимо, може мати як про́сту, так і складену форми: більш яскравий, більш багатий, більш високий, менш низький тощо. Українцям варто запам’ятати, що утворення складного ступеня порівняння ось таким чином: більш яскравіший, більш багатший, менш нижчий — є хибним і свідчить про неосвіченість мовця (незважаючи на те, який він посідає пост; а ось тут сьогодні спостерігаємо таку картину: чим вища посада, тим "менш освіченіший" посадовець).

Найвищий ступінь прикметника показує, що в якомусь предметі ознака виявляється найбільшою або найменшою мірою порівняно з иншими предметами: Дніпро — найдовша (найбільш довга) річка України; Джомолунґма — найвища (найбільш висока) гора у світі; атом — найменша (найбільш мала) частинка речовини; рівень життя пересічного українця найнижчий (найбільш низький) у світі.

Повертаючись до того твердження, що чимало українців з молоком матері всотують і російські слова та конструкції, порівняймо все викладене про ступені порівняння прикметників (прислівників) з російською мовою.

В російській мові ці ступені мають зовсім инші назви.

Сравнительная степень відповідає нашому вищому ступеневі: нынче солнце светит ярче (более ярко), чем вчера; Порошенко богаче (более богатый), чем Пашинский; Путин ниже (более низкий) по росту, чем Наполеон.

Превосходная степень відповідає українському найвищому ступеневі: Днепр — длиннейшая (самая длинная) река в Украине; Джомолунгма — наивысшая (самая высокая) гора в мире; атом — наименьшая (самая малая) частица вещества; уровень жизни обычного украинца... Гаразд, тут і зупинимося з прикладами.

Варто зазначити, що в українській мові ступені порівняння утворюються дуже просто: вищий ступінь — за допомогою суфіксів -ш- або -іш-, а найвищий — за допомогою додавання префікса най- до форми у вищому ступені.


У московитській мові все набагато складніше: сравнительная степень від прикметника дивним чином перетворюється на... прислівник, хоч офіційна наука про це мовчить. Порівняйте:

— українською — твій портфель (ставимо питання "який?") важчий (таки відповідає на питання "який?"), ніж мій;

— російською — твой портфель (ставимо питання "какой?") тяжелее (це вже незмінюване слово, яке відповідає на питання "КАК?", отже, перетворилося на ПРИСЛІВНИК!!!), чем мой.

При цьому росіяни ЩИРО ВІРЯТЬ у те, що їхній прикметник (у простій формі), перетворившись на прислівник (у вищому ступені), залишається прикметником!

Превосходная степень (найвищий ступінь) має також дві форми: про́сту і складену. Проста форма найвищого ступеня в російській мові утворюється, як наш вищий ступінь: высший (по-нашому найвищий), низший (найнижчий), богатейший (найбагатший) тощо. Зате складена форма цілком скалькована з української мови: наиболее высокий (найбільш високий), наиболее богатый (найбільш багатий) тощо. Так і хочеться запитати: звідки взялося оце наи-?

* * *

Тож як сталося, що в українській мові з’явилися російські мовні покручі, як-от: "вища освіта", "вища рада", "вище командування", "вищий пілотаж" та багато иншого "вищого"?

Ця тема потребує, звичайно, детального дослідження мовознавців, а не звичайних журналістів. Проте можу висунути гіпотезу, що більшість таких словосполучень (якщо не всі) — це результат совєтської політики "зближення мов", в результаті якої з української мови витравлювалося все питомо українське, а на його місце вкручувалося російське. Із жалем доводиться констатувати, що ця політика триває, незважаючи на російсько-українську війну, що точиться вже майже три роки!

З освітою можна сяк-так погодитися, хоча б через те, що інститут або університет дає вищу (більш високу) освіту, ніж середня школа. Проте погодитися можна з натугою, бо середня освіта також є вищою, ніж початкова. Тож правильним були би терміни "висока школа", "висока освіта". До речі, 1945 року в Мюнхені була заснована Українська Економічна Висока Школа. Ось так, по-українському, говорили колись українці (наші нинішні чиновники, звісно, назвали б її вищою).

А от пілотаж повинен бути найвищим. Рада правосуддя — теж найвищою або навіть головною. Та й "вище" командування теж мало б бути верховним або головним (є ж верховний головнокомандувач, от він і командує).

Ось тепер поговорімо про словосполучення, виправдане вживанням вищого ступеня порівняння, — це "вища математика". У свідки візьмемо англійську мову, в якій цей термін звучить так: "further mathematics" або "higher mathematics", що перекладається як "подальша" або "вища математика". Саме в цьому випадку в російській мові й не проходить фокус зі "сравнительной степенью" прикметника (який, як пам’ятаємо, перетворюється на прислівник): "более высокая математика" чи "выше математика"... не звучить. Тож у росіян подальший розвиток математичної науки перетворився на її найвищий розвиток! Хоча межі наукового пізнання, як відомо, не існує...

Такий московсько-цековнослов’янський підхід до ступенів порівняння, як не дивно, знаходимо і в українській церковній термінології. Приміром, главу Української греко-католицької церкви називають Блаженнішим. Питання (з погляду граматики): блаженніший, ніж хто? А в Українській православній церкві зустрічається й таке сполучення: "Святіший Патріярх Київський і всієї Руси-України". Теж саме запитання: від кого святіший?

Тож, шановні українці, блукати мовними лабіринтами не найкращого північного сусіди чи повертатися до призабутого чи й геть забутого рідного — вирішувати вам. Дехто скаже "ріже вухо", "незвично"... А пригадайте, як швидко ми повернули багато питомих українських слів і придумали "пилосмок" замість чужого "пилосос". Може, досить "сосати" мовні покручі з чужини?

Для цього ж багато не треба, як на мене: потрібна, як нині модно казати, політична воля. Але воля українська. Чи діждемось колись?

(Автор користується нормами Проєкту українського правопису 1999 року.)

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com