Кукунор або, як називають його самі китайці, Цинхай - неймовірної краси озеро, що знаходиться на Тибетському нагір'ї, найбільше у Центральній Азії. Коли я лише побачила озеро, легенький туман закривав горизонт і переливався у хмари, а ті - у небо, і мені здавалося, що переді мною нескінченне море.. Озеро направду велетенське, оточене горами, а колір води змінюється, здавалося, від кожної нової думки в голові. Я так і не перестаю дивуватися тій красі, що нас оточує. Природа - це сама довершеність, котра не потребує жодних вдосконалень...
І навіть коли погода не надто сприяла відвідинам водойми, моросив дощ, був сильний вітер, а холод пробирав до кісток - я просто стояла на всіяному камінцями березі перед могутньою стихією, яка може в сукунді поглинути тебе, і відчувала... спокій. Здавалося, що хвилі хвилюють тебе десь глибоко зсередини.. І ти стоїш такий, в гармонії з собою і усвідомлюєш, що тобі легко так..
Тепер я розумію людей, котрі прагнуть жити на березі моря (хоча берег озера виключати не варто:)). Всього за кілька хвилин перебування перед водою я отримала цілий заряд емоцій, а найголовніше - спогади, у котрі можна повертатися, коли собі захочеш. Я згідна, що є спогади, котрі ми воліємо забути і щоб ніколи не накривали.. Але у випадку з водою - закриваєш очі, а хвилі нахлюпують тобі спокій - такі спогади безцінні, бо то є терапія для голови)).
Щодо самого озера як туристичної точки - однозначно відвідати! На території довкола можна зустріти місцевих жителів - тибетців, які вдягають національне вбрання і охоче стають до світлини з туристами. Також можна зустріти коників і яків, розодягнених у національні китички)). У будь-яку погоду озеро має чудесний вигляд (ми застали у пасмурну і трохи сонячну), а краєвид довкола доповнює загальні враження і хочеться туди повернутися ще)).
