Мої омріяні фото повітряно-ніжних строїв "Волинського серпанку" відтворених майстернею ручного ткацтва "Легенди Волині" заснованої "Центром дослідження і відродження Волині" в Радивилові, під керівництвом Володимира Дзьобака.
Безмежно вдячна Володимиру Васильовичу за запрошення відзянти ці унікальні строї, що є справжнім надбанням української культури. Вдячна за організацію зйомки, і допомогу в усьому - до найменших дрібниць. Ви і Ваші дівчата - стали справжнім надійним тилом мого творчого процесу.
Широка діяльність ГО "Центр дослідження і відродження Волині" крім експедиційного дослідження культури і ремесл Волині, проведення виставок, фетивалів, лекцій й видавництва наукових матеріалів,
включає також і створення та розвиток роботи ткацької майстерні "Легенди Волині".
Саме в цій майстерні, на автентичному обладнанні із натуральних матеріалів сучасними майстринями відтворюються основні техніки ткання XIX – початку XX століття, а серед всього і унікальне серпанкове полотно, та на його основі повні жіночі строї "Волинського серпанку". На сьогодні майстерні "Легенди Волині" вдалось виготовити вже декілька довершених, неповторних серпанкових строїв за автентичними зразками, які ви можете побачити на моїх фото.
Також цю серпанкову колекцію представляли і у різних музеях України. Але на разі мова іде про популяризацію серпанку за кордоном, і "Центр дослідження і відродження Волині" працює над тим, щоб серпанковий одяг внесли до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. І для мене велика честь, що саме мої фото цього витвору народного ткацького мистецтва представлятимуть його на розгляді ЮНЕСКО.
Коротка історична довідка про "Волинський серпанок".
Виготовлення серпанкового полотна на території сучасної України було відоме здавна, приблизно з 16 століття, робили його звичайні селянки з певного сорту льону. Найчастіше такий серпанковий одяг використовували для весілля і урочистих народних обрядів. У давнину, щоб створити повний серпанковий костюм, найумілішим ткачам доводилося затрачати приблизно рік. Майстриням "Легенди Волині" у сучасних умовах, аби відродити техніку виготовлення серпанку, знадобилося біля трьох років.
Українські дослідники довго вивчали, як можна досягти такої прозорості домотканої тканини і водночас міцного переплетіння. Серпанкові костюми напрочуд легкі, ніжні на дотик, не перенасичені оздобленням, свідчать про вишуканий смак звичайних селянських жінок минулих століть. Донедавна вважалося, що серпанок – це нереальна річ, що це повна вигадка і уява людини. Адже на побутовому рівні слово "серпанок" відоме як легкий ранковий туман. Та майстриням "Легенди Волині" вдалося не лише віднайти автерничні зразки серпанкового полотна і одягу, але й відтворити їх.
Фотограф: Анна Сенік (псевдонім Ładna Kobieta)
Моделі: Марія Ничипорук, Петро, Василина Мельник, Марія Мошкун
Строї: Ткацька майстерня "Легенди Волині" - "Центр дослідження і відродження Волині", Радивилів
© Будь-яке використання фотографій без дозволу автора заборонено.
www.ladna-kobieta.com.ua
