Я вперше почув про Taize років 35 тому, коли ще був молодий; очолювана легендарним братом Роже спільнота з радістю приймала молодь різних віросповідань з усього світу. Але нам,
хто жив в СССР, дорога до спілкування була закрита, бо, як відомо, віри, як і сексу, в Совєтському Союзі не було. В найсміливіших мріях я не міг допустити, що колись зможу туди потрапити. І тут сталось неймовірне – розвалився Совєтський Союз, тюрма народів, і вже дідом я таки дістався до Taize. Я з радістю молився разом з молоддю, вслухався в їх різнокольорові розмови, радів їх безтурботності і доброзичливості.
Світло віри, взаємної доброти і любові, запалене братом Роже, горить в скромному селі на півдні Франції і робить світ кращим. Але мій час пройшов. Пройшли літа і я вже не молодь. Я маю велику мрію: хочу, щоб мої внуки підросли і потрапили в Taize в свій час. А нинішнє літо дає шанс багатьом молодим людям провести тиждень серед ровесників і на все життя запамятати неповторну духовну атмосферу, яка там панує. Без пива, матюків, сміття і домінування сили регіоналів. Не пошкодуєте!
