У Парижі мені довелося побувати двічі. Чесно кажучи, з першої
мандрівки запам'ятався Дісней Ленд :), равлики і вогники нічного міста. Будучи у місті вдруге, зрозуміла, що фраза "
побачити Париж і померти" - не про мене)). І не тому, що мені за першим разом "не вмерлося" :) А просто не моє то місто. Ну от є таке якесь відчуття: моє або не моє. То Париж - не моє.
Єдине, що мене зачаровувало, то думки про Ремарка і про те, що у цьому місті він набирався натхнення для своїх романів... чого лише варта "Тріумфальна Арка" <3 ... ну і ланцюжком мені думалося про Вольтера, Дені Дідро, Бальзака, Гі де Мопассана, Мольєра, Артюра Рембо, Бодлера, Альберта Камю, абата Прево, любого Стендаля... словом, згадувала французів, котрих щастило почитати))) Мені навіть інколи здавалося, що я можу екскурсії проводити базуючись лише на описах з книг... але, звісно, сучасний Париж - то є типовий мегаполіс, який, все таки, відвідати вартує ;)
