Озеро Тітікака розташовується на рівні більше 3800 метрів над рівнем моря і вважається найбільш високогірним озером в світі. Знаходиться воно між двома країнами -
Перу і Болівією, і вперше я зустрілася з ним з боку Перу і міста
Пуно.
Для невеликого міста Пуно озеро Тітікака і його острови є основними пам'ятками, що привертають увагу туристів зі всього світу.
На мене дуже велике враження справили острови Урос, до яких можна дістатися за 20-30 хвилин на човні з боку Пуно. Унікальність цих островів полягає в тому, що це штучні острови, створені багато століть тому плем'ям Урос, котрі намагалися втекти від інків. Острови створені з тростини, обробленої певним чином.
На островах, яких зараз налічується близько вісімдесяти, і зараз живуть люди - нащадки древнього плем'я. За їхніми словами, тут дуже спокійний і розмірений спосіб життя, до якого вони звикли, і незважаючи на часто суворі погодні умови, вони не хочуть його змінювати. На кожному невеликому острівці проживає кілька сімей. Але жителі всіх островів - це одна велика сім'я, яка існує на принципах взаємодопомоги і підтримки один одного. Основний засіб пересування тут, звичайно ж, - човни, якими можуть управляти буквально всі, і чоловіки, і жінки.
Загалом, острови Урос створюють враження абсолютно повноцінного міста, з усім необхідним для життя. Тут є дві школи для дітей, церква; оскільки острови постійно відвідують туристи, тут є і ресторани, і готелі для них. Електрику острів отримує від сонячних батарей. При цьому, звичайно ж, відбувається постійна взаємодія островів з основним материком. Як мінімум, раз на тиждень жителі островів пливуть у Пуно за запасами їжі та інших необхідних предметів побуту.
Основні заняття людей тут - це риболовля, полювання на птицю, виготовлення сувенірів. І звичайно ж, підтримання островів у належному стані. Кожні кілька місяців необхідно перестилати настил новим очеретом. Так що нудьгувати тут не доводиться.
Я була дуже вражена візитом на ці острови. Мені навіть пощастило відвідати обидві школи, зустрітися і поспілкуватися з місцевими дітьми.
Тут відчуваєш, ніби ти опинився зовсім в іншому світі. Раніше я б ні за що не повірила, що такий спосіб життя взагалі можливий. Тепер я вірю і знаю, бо побачила це на власні очі. І однозначно раджу всім, хто побуває в цих краях, обов'язково відвідати острови Урос. Особисто для мене цей досвід, поряд з відвідуванням
Мачу Пікчу, був одним з найсильніших в Перу, та й, напевно, в усьому світі.
Після короткого спілкування з цими людьми, спостерігаючи за їхнім позитивним настроєм та усміхненими обличчями, починаєш розуміти, як мало потрібно для того, щоб жити повноцінним життям, радіти цьому життю та бути щасливим, не дивлячись ні на що. А ще розумієш, що жага до життя допомагає вижити в будь-яких умовах, коли опція здатися навіть не розглядається.
