Ця подорож розпочалася 4 роки тому й все ще триває! Так сталося, що зустрілися дві абсолютно різні людини, зустрілися, щоб зрозуміти, що найбільш цікаве, цінне та варте всього життя — це подорожувати й кохати. Багато наркотичних речовин існує для розширення свідомості, але повірте творчим особистостям, кохання й подорожі — найефективніші!
Він — простий хлопець з робочого міста, вона — зі столиці, з червоним дипломом та професією художник-дизайнер. Під загальноприйняті уявлення про вдалі пари таке поєднання не підходить, але це не має значення, коли навколо свій прекрасний, чудовий світ, сповнений відкриттів. Як завжди бути цікавими один одному? Просто! Робити разом справу, яка подобається та розкриває, вдосконалює обох!
Подорожувати й пізнавати разом — прекрасний варіант. Він — провідник, вона слідує за ним та наповнює навколишній світ сенсом. А як по-одинці — і вже не те, вже втрачається повнота відчуттів, світ навколо губить свої фарби. А вони є насправді дуже яскравими! І не тільки тому, що бачать їх закохані очі, але й тому, що це фарби української землі. А ще її мелодія, її мова, її поля, ліси, ріки, гори, міста і люди — про все це не дізнаєшся, якщо будеш сидіти на одному місці.
Україна — місце побачень для двох. Зустрітися у Львові за келихом пива, півметрами ковбаси та хринівкою в Криївці, а на ранок прокинутися від аромату львівської кави.... Іншим разом вдвох пірнати у крижаний водоспад у Карпатах і дарувати один одному найкращі гірські краєвиди, разом дізнаватися про місцеву неповторну культуру та звичаї, відчувати себе живими там, де небо цілує землю.
Мешкаючи в різних містах України, за 350 км один від одного, хочеш, не хочеш, а починаєш подорожувати. Для когось відстань стає перепоною, але для нас — це щастя! Є абсолютно нормальним ще вранці в Києві пити Гіннес в ірландському пабі (вона темний, а він — світлий, та ще й з Джеком Деніелсом), а ввечері вже їхати до Кременчуцького моря. Вона ніколи не думала, що буде захоплюватися романтикою пострадянського робітничого Кременчука й не хотіти вертатися до Києва.
І не є дивиною проїхати за три дні 1200 км, прямуючи до Богом забутого пгт. Гвардійське на Дніпропетровщині, бо він хоче їй показати місце, де дислокується 25-а парашутно-десантна бригада, в якій він служив під час АТО. Самі не знаючи, побувати в Самарському природному заповіднику та прокинутися під шелест хвиль Дніпра за бортом катера, пришвартованого на набережній Дніпропетровська.
І всюди ми знаходимо те, що запам'ятовується нам назавжди, кожне місце лишається в серці, споруджує там поличку, на якій покоїться його "атмосфера". Всі наші подорожі — це
блог та гігабайти фото, в яких застигли ті "атмосфери", ними хочемо поділитися, бо впевнені, що вони надихнуть на подорожі та кохання. А ми тим часом вже думаємо, де призначити наступне побачення....
