Квітне...

На виставці "Антракт" не могла відвести очей від дивного живопису Мартинюка. Саме живопису, від живо писати. Вразила майстерність володіння мастехіном, ота динамика мазку, сміливість вибраного кольору   На той момент ще не була з ним знайома. Та й, можливо через власний егоїзм, і не думала саме про людину, як особу; заполонило оте дійство кольору, де диво коли художник в кожнім умазку несе світло. то дуже не легко! і в кожній намальованій квікці попри свіла ще був світ. Звичайно ж спробувала! не вийшло. Аж ось, в спекотне літо,  знайома при зустрічі сказала що Любомир в Черкасах робить виставку пленеру. Прийшла й за три дні зробила малюнки на ті сукні. Далі нашвидкоруч відшила. Що то юність! Дівчата вперше відвідали музей - вже добре діло. А після відкриття пішли гуляти. я не пішла. просила скинуть фото. Вийшло дуже світло й радісно!