Коляда

Такого дня чекала довго. Задум зрів ще з осені. І ось нарешті - сніг! Весь наступний тиждень я лагодила реквізит - робила вертепну зірку, шила стрічки, прасувала одяг, шукала льодяників-півничків і пряничків у вигляді звіряток, купувала ялинковий дощик для прикрашання, і безкінечно перевіряла прогноз погоди - чи випаде ще трохи снігу, чи скріпить його мороз. Багато роботи, уваги, старань і хвилювань. Від усього того виробився своєрідний, вже Різдвяний, святковий настрій - самі по собі якось наспівувались колядки, і мріялось про запах ялинки та чекалось дива.

І диво прийшло :) Ця зйомка не стільки залежала від реквізиту, скільки від настрою компанії в процесі роботи. Це був ключ. Все вдалось! По коліно в снігу, змерзлі, мокрі, але щасливі і веселі. Так як і мріялось: спрацювались, порозумілись, жартували, сміялись, грались. Добра дружня гармонія! Моделі втілили всі мої сподівання і точно відтворили задум кожної знятої сцени! 

А яке це відчуття - коли перед тобою стоїть четверо молодих вродливих українців в національних строях, ти просиш їх заспівати колядку, щоб це було видно на фото, і вони дружньо затягують одну, другу, третю... а ти стоїш зачарована - і боїшся те диво сполохати. Бо бачиш перед собою вікову сцену - те що було за віки до, є зараз, і буде після нас. Ти наче торкаєшся самої душі українських традицій й історії через цих людей.

Дякую їм всім і кожному за їх неповторність, за їх чисті очі, за сміх і пісні. Ви мої музи :) без вас нічого б не було.