Фес - Керамічна скульптура

Мисткиня Лера Літвінова (Тевфікова) створила серію керамічних скульптур, присвячену культурній спадщині кримськотатарського народу - традиційному жіночому головному убору -  фесу. Проєкт створюється за підтримки Українського культурного фонду.

Для мисткині цей проєкт «Фес як код: трансформація символів традиційного кримськотатарського головного убору» є спробою відновити втрачене знання про культуру та побут кримськотатарського народу. Після примусового виселення кримських татар у 1944 році багато родинних реліквій було знищено або втрачено. У родині Лери не збереглося жодного фесу — немає його й на сімейних фотографіях, тож відтворення цього образу стає своєрідним поверненням до того, чого вже немає. Фес — традиційний елемент кримськотатарського жіночого головного убору. Це невисока шапочка, яку носили як частину складного головного убору: фес одягали безпосередньо на голову або поверх спеціальної пов’язки, а зверху доповнювали марамою чи хусткою — сербенті. При цьому декоративні елементи фесу залишалися видимими.

Ідея скульптури виросла з дитячих спогадів мисткині: вона захоплено спостерігала за кримськотатарськими жінками у фесах і традиційних костюмах та мріяла одного дня вдягнути це вбрання. Через роки ця мрія трансформувалася у прагнення перенести естетику й пам’ять поколінь у матеріал.

У межах проєкту Лера Літвінова досліджує історію фесу, зміни його форми, орнаменти, матеріали та способи носіння. Фес зазвичай був частиною цілісного жіночого головного убору: його доповнювали марама або хустка, а декоративні елементи залишалися видимими.

Особливу увагу мисткиня приділяє монетному декору. Монетки часто розташовували у три ряди, що утворювали трикутник — традиційний оберіг nazarlıq (назарлик) від зурочення. Перші письмові свідчення про жіночі головні убори з монетним декором датують, зокрема, XVIII століттям.

Скульптура має відобразити різноманіття кримськотатарських фесів та зміни, яких вони зазнавали з часом. Водночас дослідження порушує ширше питання можливого впливу скіфської культури на традиційний кримськотатарський жіночий головний убір — тему, яка потребує подальшого пошуку артефактів і наукових доказів.

Так мистецький проєкт стає не лише дослідженням форми, а й способом повернути з пам’яті те, що історія змусила втратити.