Ну, нарешті я в Чилі. Я перетнула кордон в абсолютно несподіваному для мене місці, яке я не думала відвідувати - Ольяґуе. Спочатку я планувала повернутися з міста Уюні асфальтованою дорогою, зробити величезний об'їзд і потрапити в Чилі на півночі країни. Але потім я вирішила ризикнути і поїхати коротшим шляхом до Ольяґуе, який представляв собою грунтову дорогу.
Трохи про дорогу. Як казав мій друг, коли ви запитуєте про дороги в
Болівії, неможливо точно сказати, якими вони будуть через місяць, чи тиждень, чи завтра. Вони завжди змінюються, і погода є одним з основних факторів, що сприяють цьому. Як я вже говорила, мені дуже пощастило з погодою. Впродовж мого перебування в Перу і Болівії було сонячно і сухо. Так і весь шлях від Уюні до Ольяґуе, що складає близько 230 км, був цілком нормальним.
Моя порада, якщо ви їдете через Сан-Крістобаль і повернете головною дорогою до Ольяґуе, у вас не буде жодних проблем. Дорога в основному ґрунтова, іноді трапляється гравій, і тільки в одному місці я потрапила у досить глибокий пісок. Але з повільною швидкістю та обережністю, це можна з легкістю подолати.
Дорогою до Ольяґуе ви можете орієнтуватися по ґрунтовій дорозі. Перетнути кордон було доволі легко. Я дісталась туди пізно, там взагалі не було людей, тому всі процедури зайняли в мене менше півгодини. Жодних внесків, жодних корумпованих чиновників. Єдине, що ви повинні знати, не дозволяється привозити в Чилі жодних продуктів. Ваш багаж будуть ретельно перевіряти.
Ольяґуе важко назвати містом, це просто кілька будинків, і, можливо, ви можете провести там ніч. Я ж вирішила продовжити мандрівку до Калами, хоч і наближалась ніч. Відразу після Ольяґуе вам доведеться проїхати 20 км дуже поганою дорогою, в основному з глибоким піском. Знову ж таки, її можна подолати, якщо їхати повільно, але для мене ця дорога була досить напруженою. Після цього на вас чекають кілька кілометрів хорошої асфальтованої дороги, перш ніж ви знову зіштовхнетеся з 50 км ґрунту. Більшість цієї дороги не погана, але є кілька ділянок з глибоким піском. Ну, все було б цілком нормально, якщо б я не їхала цією дорогою в нічний час. Але, як я завжди кажу, якщо таке курча як я може це зробити, будь-хто може це зробити. Просто краще не робити цього вночі і в дощ.
Я дуже втомилась за цей день, але в той же час я відчувала задоволення, адже проїхала близько 400 км за день, 300 км з яких були ґрунтовою дорогою, а також перетнула кордон.
На фото ви побачите стан дороги в той день, а ще дивовижні пейзажі, які ви побачите на власні очі, якщо оберете цю дорогу.
