Творчість Анни Кшановської-Орлової базується на найкращих традиціях світового живопису. В її архіві багато творів виконаних у різноманітних техніках. Її картини світяться щирим добром, пейзажі випромінюють свіжість та атмосферу зображеної природи. Тож сьогодні ми б хотіли познайомити вас із цією талановитою особистістю ;)
Чому ви вирішили звернутися д омистецтва, що спонукало вас обрати для себе шлях художниці?
Мабуть, тут навпаки, шлях обрав мене :) Я ніколи не думала стати художницею або вибрати собі іншу творчу професію. Так склалося, що я думала про економічну спеціальність або бухгалтерську, але зовсім не тому, що мені так хотілося. Просто в кінці 90-х треба було обирати фах, який прогодує. Я маркетолог за освітою. Багато думала на цю тему: чи не марно я витратила роки на навчання, бо в житті мені потрібен був художній вуз. Але зараз я чітко розумію, що моя освіта дала мені багато базових знань, якими я успішно користуюся сьогодні. Не буває марної освіти або непотрібних знань.
Ви полюбляєте малювати маслом. З чим це пов’язано?
За останні 12 років, що я плідно займаюсь живописом, було багато технік та матеріалів, які мене захоплювали. По-перше, це акварель, гуаш, масляна пастель, олівці. Але для мене олійні фарби – це королі живопису, адже ці густі мазки, запах фарб, та енергія, глибокий колір, який вони дають, я не змогла знайти в жодному іншому матеріалі. Олійні фарби лояльні до помилок початківця, майже усе можна виправити. На якомусь етапі для мене це було важливо. Іноді можна переробити старі роботи, коли око вже бачить ваду сюжету. Усі інші матеріали виправити неможливо. Але це тільки технічний бік моєї любові :). Енергія олійних фарб найбільша з усіх матеріалів, на мій суб’єктивний погляд.
Що чи хто вас надихає? Можливо, у вас є улюблені художники, картинами яких ви захоплюєтеся? Чи впливають вони на вашу творчість?
Коли я почала малювати, ще не було такого розмаїття фото в інтернеті або у Фейсбуці. Я вчилася по класичних підручниках для худВУЗів та годинами проглядала техніку малювання у відомих класиків. Клод Моне, Коровін, Ренуар, Дега…. перераховувати можна дуже довго. Ще тоді я зрозуміла, що імпресіоністи мені подобаються найбільше. Мабуть, енергетично та колористично. Мої перші малюнки були написані під впливом цих яскравих художників.
Звичайно, коли майбутній художник ще тільки вчиться, він не може одразу вибрати свій стиль, зазвичай це копії або роботи, написані у стилі того чи іншого відомого художника. І це я вважаю нормальним. Зараз я не дозволяю собі копіювати старих майстрів або сучасних художників, я йду своїм шляхом, бачу помилки, та намагаюсь їх виправляти, вчусь завжди нових прийомів.
Як створюються ваші картини: це спонтанне натхнення чи ви розплановуєте кожну роботу до деталей?
Останнім часом я ретельно планую новий сюжет. Буває легкий ступор, тоді я не переймаюсь - це означає, що потрібно просто розслабити мозок :). Я прибираю у майстерні, ґрунтую полотна або малюю щось простеньке. І згодом сюжет приходить сам обов’язково.
Іноді картина народжується дуже швидко – за декілька годин. Але це скоріш вняток. Я роблю підмальовок, потім перерва на кілька днів, щоб зрозуміти, чи буде сюжет вдалим, перший шар фарби підсихає і можна працювати далі. Іноді робота розтягується у часі на декілька тижнів. Якщо на картину чекає замовник – звичайно хочеться зробити швидше.
Помітно, що серед ваших робіт є багато природи, пейзажів. Ви, мабуть, багато подорожуєте, збираючи ось такі образи?
Наявність в моїй творчості природних сюжетів – це не обов’язково мій досвід подорожей, хоча я дійсно люблю бачити нові горизонти та країни. Відкриті простори – це скоріш мій душевний стан останніх років: я відкрита до Всесвіту, нових знань, нового досвіду. Не люблю закритих сюжетів, темних, депресивних. Навіть осінні пейзажі в мене виходять трохи сумними, але ніяк не депресивними.
Розкажіть детальніше про виставки та конкурси, які ви відвідували...
Із останніх цікавих мені дуже припав до душі конкурс, організований Folk Ukraine: розпис величезних яєць до Великодня. Це був цікавий досвід роботи акрилом на поверхні зі склокераміки. Мабуть, події в країні надихнули мене на створення сюжету з маками, одночасно це просто гарні квіти. Я подала заявку на участь у розписі яйця у наступному році, але вже хочу підійти до сюжету більш серйозно.
Зараз ви проводите майстер-класи "Картина за 3 години". Розкажіть більше про них.
О, це зараз для мене релакс :). Ідея проведення таких майстер-класів з’явилася ще позаминулого року, вона літала в думках, але не оформлювалася в подію. Буквально перед новим роком я познайомилася з директором центру соцреабілітації в нашому місті і вона дозволили проводити такі майстер-класи у них.
Частково на заняття приходять люди, що потребують допомоги, наприклад, діти або дружини учасників АТО, для них це – перезагрузка та відпочинок. Взагалі, збираються дорослі люди, які завжди мріяли малювати, але не було можливості, часу, тощо. За 3 години ми встигаємо намалювати сюжет, який вибираємо заздалегідь. Кожен після заняття може забрати свою роботу одразу або пізніше, але за моїми спостереженнями, усі люблять понести додому своє творіння, щоби показати рідним. Настільки люди спочатку не вірять, що саме цей шедевр вони створили своїми руками!
Але ж це так важливо – в нашому житті дати можливість людям відпочити від буденності та побути просто щасливими.
А чим є мистецтво особисто для вас?
Мабуть, на це питання дуже складно відповісти :). Мистецтво – не є чимсь конкретним. Це для мене - світосприйняття, філософія життя, моя робота, життєвий досвід. Мистецтво можна побачити в буденних справах. Я багато вчусь, проглядаю роботи сучасників, адже час не стоїть на місці і треба відвідувати виставки, щоб розуміти, які тенденції зараз актуальні. Звичайно, такий вид діяльності вніс корективи в моє життя. Я не маю колективу, працюю як фрілансер, це деяким чином відбивається на моєму побуті чи гардеробі (наприклад, я не маю офісних костюмів :) ).
Як ви вважаєте, талант до малювання повинен бути "в крові" чи цьому можна навчитися?
Я думаю, що людина, яка не має уявлення про об’єм, пропорції, перспективу, має небагато шансів стати класичним художником. Але, мабуть, зможе знайти себе в інших напрямках, жанрах. Головне – велике бажання вчитися. Адже, є відомий вислів, що "талант – це тільки 1%, інші 99% - це праця". Звичайно, є самородки, талановиті з дитинства, але це скоріш виняток. Та й не усі потім стають художниками.
А іноді людина йде до мистецтва все життя. Це залежить від долі та бажання самої людини – стати кимось.
У вас як у художниці мабуть є багато професійних знайомств. Ви спілкуєтеся більше з українськими митцями чи маєте й іноземних друзів-художників?
Так, я маю дуже багато друзів серед художників. Основна частина – це все ж-таки люди пострадянських країн, нас об’єднує мова, схожа ментальність. З іноземними я знайома завдяки соціальним мережам, але не можу сказати, що ми тісно спілкуємось або співпрацюємо.
Як ви ставитеся до сучасного, дещо абстрактного мистецтва?
Я ставлюсь позитивно до усього, що продукує людство у мистецтві :), якщо це не є чимось відверто неприємним для очей та психіки глядачів. Особисто я, відвідуючи музеї сучасного мистецтва, часто виходжу звідти зі змішаними почуттями відрази та депресії. Мені не подобаються інсталяції у вигляді сміття або формальдегідних частин тіла. Я розумію, що мистецтво повинно розвиватися різнобічно, щось відокремиться та помре, а щось буде мати продовження та вилиється в новий стиль, але я все ж-таки за естетику. Одразу скажу, це моя суб’єктивна думка. Сам абстрактний стиль у живописі мені дуже імпонує. Нещодавно я захопилася цим напрямком та вивчаю його історію, дивлюсь роботи колег. Є такі, що дуже подобаються, а є просто мазанина. Адже, не маючи базових знань у малюванні, можна робити казна-що. Полотно терпітиме усе).
Чи можете ви щось сказати про ставлення українців до мистецтва загалом. Чи є перспективи у молодих художників саме в Україні?
Мабуть, за усіх українців не скажу :). Мені здається, у нас люди все ж цікавляться заходами, просто не в усіх є доступ до галерей великих міст, а в райцентрах, на превеликий жаль, такого формату взагалі немає. І це дуже прикро, адже ми повинні виховувати покоління дітей, що хотітимуть бачити живопис або інше мистецтво.
Також мене дуже вразив сюжет по ТБ, в котрому показували найбагатші домівки можновладців, де зовсім немає сучасного мистецтва, тільки класичні картини старих майстрів або кітч в золотих рамах. Це говорить про те, що ми, як країна, відстали від світу, де поціновується не тільки класика, але й абстрактне мистецтво, скульптура. Що вже казати про людей менш заможних.
Перспектива у молодих художників є в тому випадку, якщо це дуже талановита людина, яка виб’ється із загалу своїми силами. Або це багата людина, яка може просто орендувати галерею в кращих містах, країнах, запрошувати телебачення на відкриття. Це капіталізм, нічного не поробиш.
Що з літератури полюбляєте читати? Можете порадити нашим читачам щось із категорії "неодмінно прочитати!"?
В свій час я читала дуже багато класики, фантастики, історичних романів. Зараз чомусь потребую іншої літератури: читаю психологічні практики, книги про самовдосконалення особистості, тощо. Звичайно, це перемежовую різноманітними книгами: від детективів до романів сучасників. Із українських письменників для мене комфортний стиль написання у Люко Дашвар. Не люблю тільки, коли є багато дивних та важких для сприйняття слів, які чомусь сучасники почали використовувати у своїх творах.
Навесні ви плануєте організувати чергову виставку. Що ви готуєте для своїх поціновувачів?
Зараз я активно готуюсь до весняної виставки, яка відбудеться в моєму рідному місті Боярка, у краєзнавчому музеї. Надалі, ця виставка буде експонована у київській галереї, з якою я веду переговори. Хочу підготувати абсолютно нові картини. Вважаю, що з кожним роком змінюється трохи стиль написання, почерк, можливо настрій робіт. Ми ростемо над собою і хочеться показати новий досвід поціновувачам мого живопису. Також планую декілька колективних виставок.
Ну і на завершення, традиційно, про мрії, задуми та плани на майбутнє :)
Із життєвого досвіду бачу, що планувати можна, звичайно, але іноді Життя вносить свої корективи в нашу долю. Тому зараз живу сьогоденням, радію життю, дивлюсь, як ростуть мої діти. Хочу, щоб мої близькі були живі й здорові. Від цього залежить моє щастя та натхнення. Якщо трохи конкретніше: хочу вчитися далі живопису, вже знаю, куди піду навчатися. Більше подорожувати, адже діти вже виросли, і в мене звільнилося трохи часу для себе. Більше займатися спортом, зараз це басейн та йога.
Дуже дякуємо, Анно, за таку цікаву розмову!
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
