Як це — працювати в кол-центрі?

20 грудня 2018
Справжні

П’яста Роман

Родом: м. Івано-Франківськ.
Освіта: маркетолог.
Місце роботи: старший спеціаліст Довідкового Центру Департаменту Мережі Продажів банку (працівник кол-центру банку — прим. ред.).
Сімейний стан: неодружений.
Улюблений колір: чорний.
Улюблений відпочинок: море.
Українці-кумири: Святослав Вакарчук.

Чому ти обрав саме цю роботу?

 Два роки тому, коли її обирав, я ще тільки закінчував коледж. Там раніше працювала моя старша сестра, тому приблизно знав що і як. Я подумав, що працювати, мати власний заробіток, зменшити навантаження батьків у фінансовому плані   це класно.

У чому полягає твоя робота?

Відповідаю на дзвінки. Я сиджу, до мене телефонує людина, у якої виникла певна проблема і її треба вирішити одразу, вона не може кудись йти чи чекати. Вона телефонує, запитує, я ж повністю проводжу консультацію щодо її питання. Буває, залишають заявки на сайті, я це все опрацьовую, плюс є ще додаткова внутрішня робота.

Яким був твій перший робочий день?

Жахливим (сміється — прим. ред.). Перед тим у мене було двотижневе навчання, яке проводиться для всіх нових працівників. За цей час ти повинен вивчити 150 сторінок формату А4 із текстом напам’ять, щоб почати роботу. Було важко, тому що людина щось запитує, тобі має бути просто дати відповідь, бо вона ж стандартна, але це непросто, бо ти сам ще не зовсім розібрався, а маєш людині допомогти.

Які найдивніші запитання тобі ставили?

Часом запитують яка погода, котра година, бувало таке, що телефонували із запитанням “а у вас дощ падає?”, я відповідаю, що ні, а мені: “а в мене падає, до побачення”. 

Чи був якийсь смішний випадок на роботі?

Деколи, особливо вночі, телефонують люди і розказують історії, як в них пройшов день. Ти їх нічого не питаєш, але от вони хочуть з кимось про це поділитись.

А жаліються як психологу?

Так, звичайно, я можу вже свою фірму відкривати (сміється — прим. ред.). Буває таке, що дзвонять і плачуть, ти їх мусиш заспокоїти. Ти не зобов’язаний, але чисто по-людськи якось треба. А буває, дуже роздратовані телефонують, а ти маєш пояснити, що не весь світ проти них, а просто трапляються труднощі. А зовсім недавно мені один чоловік сказав: “подякуйте мамі за такого сина”, бо я все йому гарно пояснив. 

Що найважче в роботі?

Найважче в роботі  це моральна напруга. Ти виконуєш свою роботу і маєш розумієш, що в тебе є певна корпоративна етика, ти змушений говорити літературною мовою, пояснювати все, як прописано, а люди деколи дзвонять і намагаються тебе зачепити, переходять на особистості. Намагаються дістатись саме до тебе, а не до банку, а треба тримати себе в руках. Це буває дуже важко, але ти мусиш.

Чим займаєшся, крім роботи, як перезавантажуєшся?

Подорожую по країні та за кордон, гуляю з друзями. Інколи просто приходжу додому, сідаю на підлогу, заплющую очі й так сиджу, "випадаю" на годинку.

Яка твоя найбільша дитяча мрія?

Я хотів стати космонавтом (сміється — прим. ред.).

Чи думав коли-небудь про еміграцію?

Ні. Напевно, як і більшість українців, думав про те, щоб поїхати за кордон, підзаробити грошей, але все одно повернутись в Україну, вкласти гроші у якийсь бізнес і розвиватись далі тут.

Чи хотів би ти бути відомим?

Ні. Якщо ти відомий, тебе знають багато людей, тобі треба якось себе правильно поводити, показувати себе з найкращого боку, щоб ти був цікавим. Через це ти не завжди можеш бути самим собою, а для мене це головне.

Читаєш або дивишся наші медіа?

Ні. Не читаю форумів, не дивлюсь телевізор. Десь з 2014 року в новинах я не побачив нічого оптимістичного чи веселого. Якщо потрапляє на очі якийсь канал з цікавою інформацією, то можу сісти перечитати, а так, щоб стабільно щось відслідковувати, то ні. Коли мені справді цікаво, то я поглиблююсь в цей матеріал, додатково щось шукаю і читаю, в іншому випадку пропускаю негативні новини

Яке твоє гасло по житті?

Хочеш зробити щось добре  зроби це сам. Ні на кого не покладайся, тому що тільки ти знаєш, що тобі треба і як тобі це треба. Ніхто інший, навіть якщо ти гарно поясниш, не зробить це так, як хочеш цього ти.

Як гадаєш, чого не вистачає українцям?

У нас взагалі така цікава ментальність, нам все не те і все не так. Нам не вистачає якоїсь освіченості, йти в ногу з прогресом. Навіть літні люди за кордоном вміють користуватися смартфонами, ліфтами з безконтактними панелями й іншими новинками, а наші люди бояться взяти в руки телефон, бо радіація. Якось так.

Чого б ти побажав кожному українцеві?

Думай, якщо маєш чим.

Команда UaModna дякує Роману за інтерв'ю.
Віримо, що свідома молодь відновить нашу країну!

Більше цікавих інтерв'ю можете прочитати тут.

Розмовляла Дарія Перевозова

*Важливо! Будь-яке порушення авторського права карається законом!

Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

"БУКІВНИЧКА": КНИГАРНЯ, ЩО ЛІКУЄ І ПІДТРИМУЄ
Онлайн-книгарня "Буківничка" — нещодавно створений соціальний проект, що працює за схемою "1+1". Щоразу, коли ви купуєте там книжку, ще одна йде в подарунок дитині, яка опинилася у кризовій ситуації. Про виникнення ідеї та процес запуску книгарні в інтерв'ю для UaModna розповів засновник Петро Ткачишин.
Читати більше
Сливка про силу: як львівська інтеліґентка своєю книгою торкає читачів
Ми розповімо, як Юля вражає читачів Інстаґраму глибокими думками та щирими текстами. І як так сталось, що соцмережа не для всіх є комерційною? Юлія Сливка розповіла нам про книгу, власну справу та особливе бачення літератури.
Читати більше