Я готовий воювати за Україну, - чемпіон світу Жан Беленюк

15 вересня 2015
UAPOST.US
Українець Жан Беленюк виграв чемпіонат світу з греко-римської боротьби, повідомляє UaPost. Півтора роки тому чемпіон зустрівся з кореспондентом gazeta.ua і розповів йому про те, чому обрав боротьбу, а не баскетбол, як з його коліру шкіри знущалися у дитинстві та чому його вчила мама, як познайомилися його батьки і про свою готовність воювати за Україну.
 

ua.tribuna.com

Друг намовив записатися до секції боротьби. Він там займався. Я одразу відчув, що це — моє. Хоча доти ходив на баскетбол. Але його хотіли перевести на платну основу, а секція боротьби залишалася безкоштовною. Плюс від дому три зупинки.

Як мати відреагувала на таке рішення? Зазвичай матері намагаються віддавати дітей у секції або гуртки, де спокійніші заняття.

Чим тільки не займався — футболом, карате. Навіть українські народні танці пробував.

Не склалося?

Я негнучкий. Років 7 мені тоді було. Усі робили місток, розтяжки. У мене нічого цього не виходило, вчителі сміялися. Потім зрозуміли, що немає сенсу далі тягнути такого спортсмена.

Ваш батько з Руанди. У вас темна шкіра. Це було приводом для глузувань?

Траплялося. Вистачало бійок, конфліктів. Я — екзотичний хлопець для цієї місцевості. Багато чого тоді не розумів, впадав у депресію. Але у мене дуже мудра мама, завжди знаходила слова підтримки. Зараз знаю, що такі речі загартували мене, навчили володіти собою. Я виробив імунітет. Не реагував на кпини, не опускався до рівня кривдників. Зараз не уявляю, що мене може вивести з рівноваги.

У яких ви стосунках з тодішніми кривдниками?

Життя у всіх склалося по-різному. Хтось працює, весь час у справах, отже, все нормально. А взагалі у нас не дуже благополучний двір. Учора поховали одного хлопця. Років на дев'ять за мене старший. Спився, алкоголік з десятирічним стажем. Пам'ятаю його з дитинства. Усе його життя пройшло під моїм будинком. Без пляшки не минало й дня. Дивуюся, як його організм стільки років витримав. Інших хлопців періодично бачу. На дитячих кривдах не зациклююся. Вони весь час цікавляться: як справи, як змагання?

Як вдавалося виживати в 1990-х?

Тоді не дуже замислювався про такі речі. Чого не скажеш про маму. Вона мене народила у 20 років і не могла зрозуміти — в якій країні. Адже з позиції сьогоднішнього дня зрозуміло, що Радянський Союз тоді розпадався. Допомагала бабуся, вона вже пішла з життя. Проводила зі мною практично весь час, доки мама була зайнята — офіціанткою працювала. Це нас теж рятувало. Бувало, із 7 гривнями в магазин ішли. Звичайно, сім гривень тоді й зараз — різні гроші. Але тоді, коли на вечерю був якийсь йогурт і кілька бананів, ми вважали, що день вдався. Плюс бабусина подруга із села щось передавала. З 4 до 5 років жив у Голландії, мати перебувала у цивільному шлюбі з місцевим.

Чим запам'яталася ця країна?

Там ми мешкали у двоповерховому приватному будинку, а ще був "Мерседес". Але мене весь час тягнуло в Україну, в квартиру, де все було близько — туалет, ванна, кухня, не треба спускатися або підніматися на другий поверх. Плюс бабуся сумувала за мною. Тільки з часом я почав розуміти, що таке приватний будинок і достаток, пов'язаний із ним.

Якби на той момент були старші, напевно, не поїхали б звідти?

Важко сказати. Кілька років тому я виступав за один німецький клуб і місяць жив у невеликому містечку. За їхніми мірками — село, щоправда, з дуже хорошими дорогами, будинками і машинами. Але мені там нудно. Я вже звик, коли у нас їдеш на машині, тебе можуть "підрізати", вийти і почати розбиратися. Або якийсь п'яниця причепиться. Там такого немає. З одного боку, безпечно, спокійно. З іншого — нуджуся. Я звик бути постійно напоготові, контролювати все ліворуч, праворуч. І завдяки моєму виду спорту, і через життя в нашій країні.

Як батьки познайомилися?

На весіллі в маминої подруги, вона виходила заміж за африканця. Мама постійно говорить: "Це була єдина любов у моєму житті".

Батька ж викликали на батьківщину як військовозобов'язаного, ще до того, як він закінчив тут навчання. Загинув у автокатастрофі. Пам'ятаю, прийшов зі школи, мама все розповіла.

На чемпіонаті Європи обговорювали політичні моменти?

Виникали такі теми у спілкуванні з російськими хлопцями. Але ніхто нікого не ображав. Мій одноліток-росіянин увесь час повторював: невдовзі ви виступатимете за збірну Росії. Я посміявся, та й усе.

Олексія Мішина дуже поважаю. У будь-якій ситуації поводиться гідно. Програв — не програв, а руку завжди потисне. І вибачиться, якщо неправий.

Ви змагалися у різних регіонах України. Відчували різницю у ставленні до себе у Львові та Донецьку?

Ні. Усе нормально. Пам'ятаю, перед виїздом на змагання до Львова нас лякали: не розмовляйте тут російською мовою. Ми спокійно говорили. Ніхто нам нічого не зробив.

Що потрібно, аби в Україні були мир і гідне життя?

По-перше, має трохи заспокоїтися Росія. Точніше — Путін. По-друге, змінитися свідомість людей. Бо як можна боротися з корупцією, коли вона у нас в крові? Коли людина довго живе в стані "не намутиш — не проживеш", відмовлятися від цього важко. Теперішня молодь вже на порядок прогресивніша від тієї, що була 10–15 років тому.

Як нагородили за перемогу на чемпіонаті ­Європи?

В Асоціації спортивної боротьби України дали невелику премію. І поки що все. Коли і скільки отримаю від держави — не знаю. За сьогоднішньої ситуації важко щось загадувати. Але в будь-якому випадку радий цьому титулу. Це початок шляху до моєї мети: виграти олімпійське "золото". Для мене це чи не єдина можливість вирішити житлове питання, адже ми з мамою живемо на 16 квадратних метрах.

У військкоматі на обліку стоїте?

Так, звичайно. Можливо, вже й викликали. Давно скриньку не перевіряв. Треба буде воювати — піду.

Як вивчаєте суперників перед поєдинком?

Інтернет доступний. Плюс спеціальний блокнот. Один із тренерів змусив мене його вести. Хоч я і запевняв, що все пам'ятаю. Переглядаю бої, роблю нотатки.

Що головне в режимі дня напередодні бою?

Не спати вдень. Якщо справ багато, вночі й так спатимеш міцно. І гарно почуватимешся на час бою.

Боротьбу хотіли виключити з програми Олімпійських ігор. Чому?

Після Олімпіади-2004 в Афінах правила почали змінювати в гірший бік. Людина під час поєдинку могла не зробити жодної дії й виграти змагання. Зараз правила хороші, почали заохочувати активність у стійці. Раніше вся боротьба була в партері. І люди без жодного прийому вигравали навіть Олімпійські ігри. А після зміни правил пішли зі спорту. Зі своєю манерою боротися вони в це не вписалися.
 

Жан Беленюк народився 24 січня 1991 року в Києві, на Подолі. Мати — стиліст на зйомках, батько був льотчиком.

Закінчив школу №271, Національний університет фізвиховання та спорту. Навчається в Міжнародній академії управління персоналом за спеціальністю "управління бізнесом". Їздить громадським транспортом, іноді бере у матері "Хюндай Гетс". Має собаку.

(via)
UaPost.us

Радимо вам також почитати:
Мешканці Неаполя вийшли на марш, вражені героїчною смертю українця
Українська йогиня Таїсія Павлюкова
Попелюшка з Черкас: звичайна українка працює з кращими модними домами
Як американка з українською душею підкорила світ

 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Чи прибутково бути майстром манікюру?
Сьогодні UaModna розповість вам про манікюрну справу. Спробуємо разом розвінчати міф, чи вигідно працювати майстром манікюру? Скільки заробляють люди цієї професії? Чи справді це, як вважає більшість, "легкі" гроші? Все найцікавіше — далі.
Читати більше
Співачка Андріана про конкуренцію, бренд одягу та секрети краси
UaModna мала розмову з відомою українською співачкою Андріаною. Артистка розповіла нам про творчі плани, власні секрети краси та як люди сприймають її хіт "Не дала". Ексклюзивно — далі.
Читати більше