Я готовий воювати за Україну, - чемпіон світу Жан Беленюк

15 вересня 2015
UAPOST.US
Українець Жан Беленюк виграв чемпіонат світу з греко-римської боротьби, повідомляє UaPost. Півтора роки тому чемпіон зустрівся з кореспондентом gazeta.ua і розповів йому про те, чому обрав боротьбу, а не баскетбол, як з його коліру шкіри знущалися у дитинстві та чому його вчила мама, як познайомилися його батьки і про свою готовність воювати за Україну.
 

ua.tribuna.com

Друг намовив записатися до секції боротьби. Він там займався. Я одразу відчув, що це — моє. Хоча доти ходив на баскетбол. Але його хотіли перевести на платну основу, а секція боротьби залишалася безкоштовною. Плюс від дому три зупинки.

Як мати відреагувала на таке рішення? Зазвичай матері намагаються віддавати дітей у секції або гуртки, де спокійніші заняття.

Чим тільки не займався — футболом, карате. Навіть українські народні танці пробував.

Не склалося?

Я негнучкий. Років 7 мені тоді було. Усі робили місток, розтяжки. У мене нічого цього не виходило, вчителі сміялися. Потім зрозуміли, що немає сенсу далі тягнути такого спортсмена.

Ваш батько з Руанди. У вас темна шкіра. Це було приводом для глузувань?

Траплялося. Вистачало бійок, конфліктів. Я — екзотичний хлопець для цієї місцевості. Багато чого тоді не розумів, впадав у депресію. Але у мене дуже мудра мама, завжди знаходила слова підтримки. Зараз знаю, що такі речі загартували мене, навчили володіти собою. Я виробив імунітет. Не реагував на кпини, не опускався до рівня кривдників. Зараз не уявляю, що мене може вивести з рівноваги.

У яких ви стосунках з тодішніми кривдниками?

Життя у всіх склалося по-різному. Хтось працює, весь час у справах, отже, все нормально. А взагалі у нас не дуже благополучний двір. Учора поховали одного хлопця. Років на дев'ять за мене старший. Спився, алкоголік з десятирічним стажем. Пам'ятаю його з дитинства. Усе його життя пройшло під моїм будинком. Без пляшки не минало й дня. Дивуюся, як його організм стільки років витримав. Інших хлопців періодично бачу. На дитячих кривдах не зациклююся. Вони весь час цікавляться: як справи, як змагання?

Як вдавалося виживати в 1990-х?

Тоді не дуже замислювався про такі речі. Чого не скажеш про маму. Вона мене народила у 20 років і не могла зрозуміти — в якій країні. Адже з позиції сьогоднішнього дня зрозуміло, що Радянський Союз тоді розпадався. Допомагала бабуся, вона вже пішла з життя. Проводила зі мною практично весь час, доки мама була зайнята — офіціанткою працювала. Це нас теж рятувало. Бувало, із 7 гривнями в магазин ішли. Звичайно, сім гривень тоді й зараз — різні гроші. Але тоді, коли на вечерю був якийсь йогурт і кілька бананів, ми вважали, що день вдався. Плюс бабусина подруга із села щось передавала. З 4 до 5 років жив у Голландії, мати перебувала у цивільному шлюбі з місцевим.

Чим запам'яталася ця країна?

Там ми мешкали у двоповерховому приватному будинку, а ще був "Мерседес". Але мене весь час тягнуло в Україну, в квартиру, де все було близько — туалет, ванна, кухня, не треба спускатися або підніматися на другий поверх. Плюс бабуся сумувала за мною. Тільки з часом я почав розуміти, що таке приватний будинок і достаток, пов'язаний із ним.

Якби на той момент були старші, напевно, не поїхали б звідти?

Важко сказати. Кілька років тому я виступав за один німецький клуб і місяць жив у невеликому містечку. За їхніми мірками — село, щоправда, з дуже хорошими дорогами, будинками і машинами. Але мені там нудно. Я вже звик, коли у нас їдеш на машині, тебе можуть "підрізати", вийти і почати розбиратися. Або якийсь п'яниця причепиться. Там такого немає. З одного боку, безпечно, спокійно. З іншого — нуджуся. Я звик бути постійно напоготові, контролювати все ліворуч, праворуч. І завдяки моєму виду спорту, і через життя в нашій країні.

Як батьки познайомилися?

На весіллі в маминої подруги, вона виходила заміж за африканця. Мама постійно говорить: "Це була єдина любов у моєму житті".

Батька ж викликали на батьківщину як військовозобов'язаного, ще до того, як він закінчив тут навчання. Загинув у автокатастрофі. Пам'ятаю, прийшов зі школи, мама все розповіла.

На чемпіонаті Європи обговорювали політичні моменти?

Виникали такі теми у спілкуванні з російськими хлопцями. Але ніхто нікого не ображав. Мій одноліток-росіянин увесь час повторював: невдовзі ви виступатимете за збірну Росії. Я посміявся, та й усе.

Олексія Мішина дуже поважаю. У будь-якій ситуації поводиться гідно. Програв — не програв, а руку завжди потисне. І вибачиться, якщо неправий.

Ви змагалися у різних регіонах України. Відчували різницю у ставленні до себе у Львові та Донецьку?

Ні. Усе нормально. Пам'ятаю, перед виїздом на змагання до Львова нас лякали: не розмовляйте тут російською мовою. Ми спокійно говорили. Ніхто нам нічого не зробив.

Що потрібно, аби в Україні були мир і гідне життя?

По-перше, має трохи заспокоїтися Росія. Точніше — Путін. По-друге, змінитися свідомість людей. Бо як можна боротися з корупцією, коли вона у нас в крові? Коли людина довго живе в стані "не намутиш — не проживеш", відмовлятися від цього важко. Теперішня молодь вже на порядок прогресивніша від тієї, що була 10–15 років тому.

Як нагородили за перемогу на чемпіонаті ­Європи?

В Асоціації спортивної боротьби України дали невелику премію. І поки що все. Коли і скільки отримаю від держави — не знаю. За сьогоднішньої ситуації важко щось загадувати. Але в будь-якому випадку радий цьому титулу. Це початок шляху до моєї мети: виграти олімпійське "золото". Для мене це чи не єдина можливість вирішити житлове питання, адже ми з мамою живемо на 16 квадратних метрах.

У військкоматі на обліку стоїте?

Так, звичайно. Можливо, вже й викликали. Давно скриньку не перевіряв. Треба буде воювати — піду.

Як вивчаєте суперників перед поєдинком?

Інтернет доступний. Плюс спеціальний блокнот. Один із тренерів змусив мене його вести. Хоч я і запевняв, що все пам'ятаю. Переглядаю бої, роблю нотатки.

Що головне в режимі дня напередодні бою?

Не спати вдень. Якщо справ багато, вночі й так спатимеш міцно. І гарно почуватимешся на час бою.

Боротьбу хотіли виключити з програми Олімпійських ігор. Чому?

Після Олімпіади-2004 в Афінах правила почали змінювати в гірший бік. Людина під час поєдинку могла не зробити жодної дії й виграти змагання. Зараз правила хороші, почали заохочувати активність у стійці. Раніше вся боротьба була в партері. І люди без жодного прийому вигравали навіть Олімпійські ігри. А після зміни правил пішли зі спорту. Зі своєю манерою боротися вони в це не вписалися.
 

Жан Беленюк народився 24 січня 1991 року в Києві, на Подолі. Мати — стиліст на зйомках, батько був льотчиком.

Закінчив школу №271, Національний університет фізвиховання та спорту. Навчається в Міжнародній академії управління персоналом за спеціальністю "управління бізнесом". Їздить громадським транспортом, іноді бере у матері "Хюндай Гетс". Має собаку.

(via)
UaPost.us

Радимо вам також почитати:
Мешканці Неаполя вийшли на марш, вражені героїчною смертю українця
Українська йогиня Таїсія Павлюкова
Попелюшка з Черкас: звичайна українка працює з кращими модними домами
Як американка з українською душею підкорила світ

 
Якщо ви помітили помилку чи неточність, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Умови використання матеріалів сайту

Використання матеріалів можливе лише за умови активного гіперпосилання на UaModna ( див. Правила* ). Для генерації коду посилання натисніть на кнопку

Думки, позиції, уподобання та заклики, опубліковані на нашому сайті, є власністю авторів і можуть не співпадати з поглядами редакції uamodna.com

Вимоглива й жіночна: тренер Ірина Ващук про гармонію та мотивацію
Чому важливо тримати себе у формі? З чого почати вести здоровий спосіб життя? Де шукати мотивацію та на кого варто рівнятися? До вашої уваги інтерв'ю з фінтес-тренером Іриною Ващук, яка вже багато років допомагає людям триматися в гарній формі.
Читати більше
Сам собі вчитель: мистецький почерк Андрія Гладенького
Мистецтво таке різне: констрастне, емоційне, з якогось боку зрозуміле всім, з якогось — абсолютно абстрактне. Але сила пензля та уяви робить дива. Сьогодні маю намір познайомити вас з Андрієм Гладеньким — самоучкою з надзвичайним талантом бачити та передавати красу на полотні.
Читати більше